Смурося, , 29 років. З нами 4 роки, остання активність 3 роки тому

smurosia



Broken Age. Акт перший

16 січня 2014 /  , , ,
Broken Age. Акт перший

Ось і настала довгоочікувана пора, коли можна оцінити плоди найпершого великого проекту на KickstarterBroken Age від Double Fine. 87 142 людей підтримали ідею Тіма Шейфера на створення едвенчера, який на момент запуску проекту не мав а ні назви, а ні сюжету. Ніхто не мав ні найменшого уявлення про що буде гра, але це сам творець Day of the Tentacle, Monkey Island та Psychonauts просить, за руку зі своїм своїм старим другом та співавтором з двох вищезгаданих ігор, Роном Ґілбертом (він таки згодом зробив свою гру з Double Fine, не маючи особливо нічого спільного з Broken Age). Продовження →

Papers, Please: Приготуйте ваші документи!

1 вересня 2013 /  , ,
Papers, Please: Приготуйте ваші документи!

— Мета вашого візиту?

— Сьогодні чудовий день, мій друже. Нарешті ми звільнимось від антегріанської тиранії.

Дає документи. Перевірка. Штамп „Дозволено“.

— Велике вам спасибі! Прошу, будьте ласкаві до моєї дружини, вона в черзі за мною.

— Наступний!

— Ваші документи, будь ласка.

Не кожен розробник ігор, придумуючи нову ідею для свого майбутнього творіння, вибере за основу мороку з документами, яка у нормальної людини викликає головний біль вже від самої згадки. Але не такий Лукас Поуп, щоб просто відмовитися від можливості застосувати свій досвід мандрування різними країнами та втілити його у цікавий та, що головне, веселий спосіб, а саме створити гру, яку він сам охарактеризував, як: «A Dystopian Document Thriller (Антиутопічний бюрократичний трилер).

Papers, Please — одна з тих ігор, прочитавши опис до якої, не повіриш одразу, що „підсядеш“ на весь день. Продовження →

Shelter: Про борсучка

30 серпня 2013 /  , ,
Shelter: Про борсучка

У цій статті вже йшлося про найочікуваніші інді-ігри, серед яких Shelter від шведської Might & Delight, яку я мала нагоду пограти сьогодні.

Як і було обіцяно, а також побачено з трейлеру до гри, Shelter (англ. „притулок“) — це сурвайвал-гра з елементами стелсу про борсучиху та її п'ятьох дитинчат, яких вона повинна постійно годувати та вберігати від хижих тварин. Усе це впродовж п'яти рівнів з різними перешкодами та погодними умовами. Продовження →

Українські ігри очима іноземців

21 травня 2013 / Джерело: penny-arcade.com /  , ,
Українські ігри очима іноземців

На Penny Arcade з'явилася цікава стаття під назвою «Industrial waste and Soviet reign: how hardship in Ukraine bred the world's darkest games» («Промислові відходи та Радянська влада: як недоля в Україні породила найпохмуріші ігри у світі») про те, яким чином наші ігри бачать іноземці. На написання цієї статті автора, схоже, надихнув Metro: Last Light — постапокаліптичний шутер від української 4А Games, який зараз збирає багато позитивних відгуків серед світових критиків ігрової індустрії.

Далі пропоную вам переклад самої статті. Продовження →

Fez: Мегадобро

3 травня 2013 /  ,
Fez: Мегадобро

Ще коли додивляєшся до кінця Indie Game: The Movie стає сумно за Філа Фіша, якому, на відміну від МакМіллена (Super Meat Boy) та Блоу (Braid), так і не вдається випустити свою гру.

Fez була анонсована її розробником та власником інді компанії Polytron Corporation — Філом Фішем (Phil Fish) — ще у 2007 році. Рік потому вона отримала нагороду на Independent Games Festival та ще купу різних похвал. Планувалось випустити гру на початку 2010, але з причин, відображених у вищезгаданому фільмі, реліз відклався. Нарешті аж у 2012, п'ять років після першої згадки, гру запустили на Xbox 360, але і там не обійшлося без багів та проблем з сертифікацією…

Тим не менше, гра дуже відома та розхвалена, тому, коли вона нарешті вийшла на PC, мені кортіло в неї пограти та зрозуміти, чому ж так люблять Fez? Продовження →

Tomb Raider: Про виживання та м'яско

1 травня 2013 /  ,
Tomb Raider: Про виживання та м'яско

Лара Крофт — героїня одного з найвідоміших ігрових франчайзів, який бере свій початок у 1996 році. Усього до 2013 року налічувалось тринадцять ігор з нею у головній ролі для консолей, PC та мобільних пристроїв, над якими працювали два розробника та два видавці, а також не будемо забувати про два фільми за участю Анджеліни Джолі у головній ролі. І було в цьому котлі багато різного м'яска та овочів, приправ та водиці. Але основним інгредієнтом завжди лишався канонічний образ Лари — пишногрудої жінки-археолога за сумісництвом розкрадачки гробниць (читай підбирачки усього, що погано лежить), вправної альпіністки та стрільця двома пістолетами одночасно, а ще володарки колекції тісного одягу на всі випадки життя чи погодних умов. За довгий час свого існування це вариво встигло охолонути та втратити певний гострий смак, який так веселив спочатку. Не дивно, що в результаті Crystal Dynamics натиснули кнопочку reboot, перекинувши цей старовинний котел до долу та повибиравши з нього усі ще невицвівші наповнення, домішали туди свіжіших приправок та подали до столу у вигляді нової гри про Лару Крофт з простою назвою Tomb Raider без усяких там підзаголовків. Продовження →

Papo & Yo: Про монстрів та автентичність

20 квітня 2013 /  ,
Papo & Yo: Про монстрів та автентичність

Почну з того, що вперше зіткнулась з цією грою під час перекладу однієї цікавої статті у грудні. Проте на цьому ознайомлення з грою і закінчилось, адже на той час вона була PS3-ексклюзивом. І ось на днях, 18 квітня, гра з'явилась на Steam, чим знову про себе нагадала. Подивившись трейлери на сторінці, я зрозуміла, що у пам'яті була зовсім не та гра, — не така яскрава, не з такою чудовою музикою, і не така… весела. Якось не з такими приправами собі уявляєш зображення складних і болючих відносин між дитиною та батьком-алкоголіком. А може справа в тому, що подібні питання раніше не були центральними в іграх, а їхніми оповідачами не були діти. Так, не раз у грі головний герой прикладався до чарки, другої багатоградусних напоїв, перетравлюючи свої старі образи та трагічне минуле, або ж у стані оп'яніння, люті доходив до насильницьких дій. І все це було частиною складного образу, медіумом для співпереживання героєві.

Але що буде, якщо стати на місце жертви, безпорадної дитини, для якої не так просто знайти виправдання батьковій агресії та пристрасті до пляшки? Papo & Yo є якраз тією грою, яка повертає стіл та міняє головних персонажів місцями. Далі про гру →

Ігрові відеоблоґи

12 січня 2013 / 

Власне, цікаво дізнатися, хто які ігрові відеоблоґи, блоґерів дивиться?

Для мене, мабуть, найбільш популярними є mega64, zero punctuation.

З вітчизняних взагалі не в курсі чи є якісь цікаві.

Поділіться зі мною, будь ласка. Може, поповню свою бібліотеку чимось цікавим і новішим. :) Обговорити →

Ностальгія за едвенчер на прикладі Deponia

11 грудня 2012 /  , ,
Ностальгія за едвенчер на прикладі Deponia

У зв'язку з перемогою The Walking Dead на цьогорічній VGA захотілося написати про інакший едвенчер, а саме про Deponia від Daedalic Entertainment. Але в процесі написання тієї рецензії, величина її ставала дедалі все більшою та починала розповзатись за рамки лише даної гри.

Не бажаючи покидати рецензії Deponia, мені захотілося використати її як приклад сучасної інтерпретації „класики жанру“, яка неодмінно викличе тепле ностальгічне почуття у ґеймерів. Саме про ці збудники сезонної ремінісценції я писатиму далі у статті. Продовження →

Дев'ять ознак подорослішання ігор за 2012 рік

9 грудня 2012 / Джерело: kotaku.com /  ,
Дев'ять ознак подорослішання ігор за 2012 рік

Ми постійно чуємо, що ігри — це дитячий матеріал, що в них ще так багато нерозкритого потенціалу, щоб здивувати нас у новий, унікальний та значущий спосіб. І хоча може здаватись, що це були чергові 12 місяців сіквелів, рімейків та розчарувань, є натяки на дорослішання ігор. Деякі з їхніх молочних зубів уже хитаються.

Відеоігри за цей рік змусили плакати, мабуть, найбільшу кількість людей, чого б це їм не коштувало. Досвідом від Journey стала можливість для гравців зв'язатись один з одним у незабутній та зворушлий спосіб. Тим часом, Thomas Was Alone скористалась ностальгією, чудовою механікою платформерних головоломок та ретро стилем, аби висловити свою думку щодо творчості. Та в цьому відношенні Thomas не один такий. Такі несхожі ігри як Dear Esther, Little Inferno та The Unfinished Swan дали змогу зазирнути у віконечка людської природи кожна по-своєму.

Так, на спільному обличчі ігор все ще лишилось трохи прищів, але ігри та події, наведені нижче, є доказами, що їх голос все ж змінюється та стає нижчим. Продовження →

1 2