Мітка: рецензія — Рецензії на ігри

Broken Age. Акт перший

 / 16 січня 2014 /  , , ,
Broken Age. Акт перший

Ось і настала довгоочікувана пора, коли можна оцінити плоди найпершого великого проекту на KickstarterBroken Age від Double Fine. 87 142 людей підтримали ідею Тіма Шейфера на створення едвенчера, який на момент запуску проекту не мав а ні назви, а ні сюжету. Ніхто не мав ні найменшого уявлення про що буде гра, але це сам творець Day of the Tentacle, Monkey Island та Psychonauts просить, за руку зі своїм своїм старим другом та співавтором з двох вищезгаданих ігор, Роном Ґілбертом (він таки згодом зробив свою гру з Double Fine, не маючи особливо нічого спільного з Broken Age). Продовження →

Dark Souls — рецензія

 / 24 грудня 2013 /  ,
Dark Souls — рецензія

Враховуючи що до виходу другої частини надзвичайно безкомпромісної гри залишилось, в принципі, не так вже й багато, пропоную ще раз оглянутися на те що маємо зараз — «Dark Souls». Унікальну річ на теперішній час. Розробники гри подивились на те, що відбувається на ігровому ринку, з усіма цими дитячими іграшками (важливе зауваження: це всього лише іронія, автор тексту у жодному випадку не намагається висловити якусь показову хардкорність і радикальне презирство до легких ігор та інтерактивних фільмів), які подаються із серйозною мордою, зробили фейспалм та, вирішивши що треба щось робити, випустили даний проект. Продовження →

Papers, Please: Приготуйте ваші документи!

 / 1 вересня 2013 /  , ,
Papers, Please: Приготуйте ваші документи!

— Мета вашого візиту?

— Сьогодні чудовий день, мій друже. Нарешті ми звільнимось від антегріанської тиранії.

Дає документи. Перевірка. Штамп „Дозволено“.

— Велике вам спасибі! Прошу, будьте ласкаві до моєї дружини, вона в черзі за мною.

— Наступний!

— Ваші документи, будь ласка.

Не кожен розробник ігор, придумуючи нову ідею для свого майбутнього творіння, вибере за основу мороку з документами, яка у нормальної людини викликає головний біль вже від самої згадки. Але не такий Лукас Поуп, щоб просто відмовитися від можливості застосувати свій досвід мандрування різними країнами та втілити його у цікавий та, що головне, веселий спосіб, а саме створити гру, яку він сам охарактеризував, як: «A Dystopian Document Thriller (Антиутопічний бюрократичний трилер).

Papers, Please — одна з тих ігор, прочитавши опис до якої, не повіриш одразу, що „підсядеш“ на весь день. Продовження →

Shelter: Про борсучка

 / 30 серпня 2013 /  , ,
Shelter: Про борсучка

У цій статті вже йшлося про найочікуваніші інді-ігри, серед яких Shelter від шведської Might & Delight, яку я мала нагоду пограти сьогодні.

Як і було обіцяно, а також побачено з трейлеру до гри, Shelter (англ. „притулок“) — це сурвайвал-гра з елементами стелсу про борсучиху та її п'ятьох дитинчат, яких вона повинна постійно годувати та вберігати від хижих тварин. Усе це впродовж п'яти рівнів з різними перешкодами та погодними умовами. Продовження →

Shank 1+2: Огляд

 / 8 травня 2013 / Джерело: damitrianism.wordpress.com /  ,
Shank 1+2: Огляд

Shank, здається, створений спеціально для тих, хто прагне зануритися з головою у атмосферу бойовиків 80-90-их років, де наш м'язистий герой розстрілював “поганих хлопців” не десятками, а сотнями, і пряме влучання з пістолета взагалі рідко було здатне когось змусити бодай скривитися. Єдина відмінність від тих бойовиків – Shank повністю мальований в стилі “ранкових суботніх мультсеріалів”. Читати далі →

Fez: Мегадобро

 / 3 травня 2013 /  ,
Fez: Мегадобро

Ще коли додивляєшся до кінця Indie Game: The Movie стає сумно за Філа Фіша, якому, на відміну від МакМіллена (Super Meat Boy) та Блоу (Braid), так і не вдається випустити свою гру.

Fez була анонсована її розробником та власником інді компанії Polytron Corporation — Філом Фішем (Phil Fish) — ще у 2007 році. Рік потому вона отримала нагороду на Independent Games Festival та ще купу різних похвал. Планувалось випустити гру на початку 2010, але з причин, відображених у вищезгаданому фільмі, реліз відклався. Нарешті аж у 2012, п'ять років після першої згадки, гру запустили на Xbox 360, але і там не обійшлося без багів та проблем з сертифікацією…

Тим не менше, гра дуже відома та розхвалена, тому, коли вона нарешті вийшла на PC, мені кортіло в неї пограти та зрозуміти, чому ж так люблять Fez? Продовження →

Tomb Raider: Про виживання та м'яско

 / 1 травня 2013 /  ,
Tomb Raider: Про виживання та м'яско

Лара Крофт — героїня одного з найвідоміших ігрових франчайзів, який бере свій початок у 1996 році. Усього до 2013 року налічувалось тринадцять ігор з нею у головній ролі для консолей, PC та мобільних пристроїв, над якими працювали два розробника та два видавці, а також не будемо забувати про два фільми за участю Анджеліни Джолі у головній ролі. І було в цьому котлі багато різного м'яска та овочів, приправ та водиці. Але основним інгредієнтом завжди лишався канонічний образ Лари — пишногрудої жінки-археолога за сумісництвом розкрадачки гробниць (читай підбирачки усього, що погано лежить), вправної альпіністки та стрільця двома пістолетами одночасно, а ще володарки колекції тісного одягу на всі випадки життя чи погодних умов. За довгий час свого існування це вариво встигло охолонути та втратити певний гострий смак, який так веселив спочатку. Не дивно, що в результаті Crystal Dynamics натиснули кнопочку reboot, перекинувши цей старовинний котел до долу та повибиравши з нього усі ще невицвівші наповнення, домішали туди свіжіших приправок та подали до столу у вигляді нової гри про Лару Крофт з простою назвою Tomb Raider без усяких там підзаголовків. Продовження →

Papo & Yo: Про монстрів та автентичність

 / 20 квітня 2013 /  ,
Papo & Yo: Про монстрів та автентичність

Почну з того, що вперше зіткнулась з цією грою під час перекладу однієї цікавої статті у грудні. Проте на цьому ознайомлення з грою і закінчилось, адже на той час вона була PS3-ексклюзивом. І ось на днях, 18 квітня, гра з'явилась на Steam, чим знову про себе нагадала. Подивившись трейлери на сторінці, я зрозуміла, що у пам'яті була зовсім не та гра, — не така яскрава, не з такою чудовою музикою, і не така… весела. Якось не з такими приправами собі уявляєш зображення складних і болючих відносин між дитиною та батьком-алкоголіком. А може справа в тому, що подібні питання раніше не були центральними в іграх, а їхніми оповідачами не були діти. Так, не раз у грі головний герой прикладався до чарки, другої багатоградусних напоїв, перетравлюючи свої старі образи та трагічне минуле, або ж у стані оп'яніння, люті доходив до насильницьких дій. І все це було частиною складного образу, медіумом для співпереживання героєві.

Але що буде, якщо стати на місце жертви, безпорадної дитини, для якої не так просто знайти виправдання батьковій агресії та пристрасті до пляшки? Papo & Yo є якраз тією грою, яка повертає стіл та міняє головних персонажів місцями. Далі про гру →

Кілер: Прощення

 / 3 квітня 2013 / Джерело: damitrianism.wordpress.com /  ,
Кілер: Прощення

Одні кажуть, що п'ята частина Хітмена краща за всі попередні, інші — що це дике убожество. Це саме той випадок, де правда десь посередині.

Найперше, варто зазначити, що НЕ порівнювати цю гру з іншими дуже важко. З одного боку, це продовження легендарної і дуже специфічної серії. З іншого, іграшка вийшла незадовго після Dishonored, Mark of the Ninja та Assassin's Creed ІІІ, а це все історії про найманих убивць в жанрі stealth.

Hitman: Absolution мене вразив своєю суперечливістю. Для мене гра виявилася достатньо цікавою, щоби пройти її до кінця, але кожен її аспект — від загальної стилістики до найдрібніших деталей геймплею — містить низку різко виражених вад. Продовження →

I am Alive: огляд

 / 24 лютого 2013 /  ,
I am Alive: огляд

Ця невелика, але цілком самодостатня гра від Ubisoft отримала незаслужено мало уваги. Так, це не величезний AAA-проект, але, тим не менше, в «I am Alive» варто зіграти всім поціновувачам сурвайвалу, пост-апокаліпсису та просто охочим погуляти зруйнованим та спустілим мегаполісом.

На PC ця гра вийшла у вересні 2012, на цілих п'ять місяців пізніше за приставки. Виною всьому її невеликий бюджет. Розробка гри почалась ще в 2003, але відбувалась вона з перервами, гру відкладали, передавали від однієї студії до іншої… Це я до того, що від неї не варто чекати відточеності та досконалості. А про те, чого від неї варто чекати я розповім далі. Продовження →

Borderlands 2: огляд

 / 16 лютого 2013 / Джерело: damitrianism.wordpress.com /  ,
Borderlands 2: огляд

Зухвала іграшка для тих, кому охота випустити трошки пари. Бордерлендс – це космічний вестерн. Хоча цей жанр не така вже і велика рідкість, здогадуюся, що не всім буде просто уявити, що він собою являє. Насправді, все дуже просто. Уявіть собі час, коли колонізація віддалених планет буде настільки ж доступною, наскільки пару століть тому було можливим освоєння Дикого Заходу. Звісно, замість старих Сміт-енд-Вессонс'ів з'являться нові круті футуристичні пушки, патрони до яких можна дістати із щойно телепортованих автоматичних коробок, але суть лишиться та сама: навіжені бандити, продажні шерифи, героїчна необхідність захистити слабших, пограбування потягів (які їздять на антигравітаційних подушках), інтенсивні перестрілки посеред похилених будиночків якогось безіменного покинутого поселення. Ну і перекотиполе… або якісь його космічні аналоги. Продовження →

Mark of the Ninja: огляд

 / 6 лютого 2013 / Джерело: damitrianism.wordpress.com /  ,
Mark of the Ninja: огляд

Дехто називає 2012-ий рік роком відродження stealth-симуляторів. І якщо Dishonored самого по собі замало для таких заяв, а Hitman Absolution у багатьох викликав двозначні враження, то ось вам іще один вагомий аргумент: Mark of the Ninja.

Наш герой узяв на себе страшний тягар заради власного клану ніндзя – він погодився прийняти татуювання, які дають незвичну силу, але при цьому поступово зводять свого носія з глузду. І ось саме в той момент, коли він вирішив помедитувати та подумати над тим, на що він пішов, в домівку клану вриваються представники невідомої приватної армії та починають всіх розстрілювати. Продовження →

The Cave: новий погляд на едвенчер

 / 27 січня 2013 /  , , ,
The Cave: новий погляд на едвенчер

Ще задовго до свого виходу гра The Cave сильно заінтригувала усіх прихильників жанру едвенчер. Воно й не дивно, адже розробкою її керував один з винахідників цього жанру — Рон Ґілберт (Ron Gilbert), відомий широкій аудиторії за культовою серією Monkey Island. До того ж, Ґілберт розповів, що ідея цієї гри з'явилась у нього ще до Monkey Island та навіть до його першого едвенчера — Maniac Mansion.

Перші трейлери цієї гри трошки здивували геймерів, адже в них гра була більш схожою на платформер, ніж на едвенчер, гравці навіть почали порівнювати її з Trine, що, як виявилось згодом, було вкрай несправедливим, адже The Cave в своєму ядрі все-таки є класичним едвенчером, просто з деякими несподіваними, але цікавими нововведеннями. Продовження →

Погане та хороше про Max Payne 3

 / 3 січня 2013 /  ,
Погане та хороше про Max Payne 3

Лише нещодавно дійшли мої руки до гри Max Payne 3, котру я неекономно придбав ще влітку, коли вона вийшла на PC. Перші дві гри цієї серії, розроблені фінською Remedy Entertainment, свого часу сильно мені сподобались і навіть попри те, що на цей раз гру розробляла зовсім інша компанія — Rockstar — я очікував гідного продовження. Але сподівання мої не виправдались.

Частково це сталось через мою любов до сюжетної складової попередніх ігор, яка час від часу зануруювала нас у жахіття та наркотичні видіння Макса. Цей прийом завжди давав чудову можливість сценаристам розгорнуто розповісти про переживання Макса та вразити гравця сюрреалістичними візуальними прийомами. Нічого подібного у Max Payne 3 немає. Тільки банальна, похмура реальність, в якій ми керуємо одним лише Максом і ніколи не покидаємо його точку зору, на відміну від другої частини гри, у якій ми певний час грали за Мону. Продовження →

Знеславлений: огляд Dishonored

 / 19 грудня 2012 / Джерело: damitrianism.wordpress.com /  ,
Знеславлений: огляд Dishonored

Ви любите ігри, в яких є можливість читати книжки, доцільність підслуховувати розмови та необхідність заглядати крізь шпаринку, перш ніж зайти в кімнату? Якщо так, то Dishonored вам сподобається.

Місто Дануолл — столиця могутньої Імперії, що править над усім цивілізованим світом. Місто піднялося до величі і слави завдяки китовому маслу, яке навчилися видобувати підприємливі жителі міста. Але нині Дануолл лежить в руїнах. Третина його жителів померли від епідемії невідомої хвороби, а правителька міста імператриця Джессамін гине від рук найманих убивць. Емілі, маленька дочка імператриці безслідно зникає, а в усьому звинувачують її найближчого радника (і, за сумісництвом, головного героя) Корво. В країні встановлюється диктатура в особі колишнього голови розвідки.

За півроку після свого ув'язнення головний герой отримує шанс на втечу і… далі вам вибирати: помсту своїм кривдникам чи порятунок законної спадкоємиці престолу. Продовження →

Assassin's Creed 3: розчарування фаната

 / 7 грудня 2012 /  ,
Assassin's Creed 3: розчарування фаната

Як людина, що слідкує за серією Assassin's Creed з самого початку, я не можу бути не розчарованим найсвіжішим епізодом цього серіалу, грою Assassin's Creed 3. Видно, що у гру вкладено дійсно багато грошей, сил і часу, але, схоже, що ці ресурси були кинуті на втілення амбіцій розробників і відволікли їх увагу від основних елементів і механік. Обмежена свобода вибору, фактично відсутній стелс, складні меню, заплутана економічна система — це результати цього зміщення пріоритетів. Крім того, дається в знаки й постійна зміна арт-директорів при розробці кожної з ігор серії — губляться ті речі, які робили цей франчайз унікальним.

Звісно, у гри є і плюси, але про них я згадаю у другій половині статті. Читати далі →

The Walking Dead: огляд

 / 23 листопада 2012 /  , ,
The Walking Dead: огляд

Ось і завершилась історія виживання чоловіка з таємничим кримінальним минулим та маленької відважної дівчинки, яка не боїться незнайомців. 22 листопада вийшов останній, п'ятий, епізод The Walking Dead від Telltale Games. Але спершу, ніж розпочати рев'ю, хочу уточнити одну деталь:

я ненавиджу зомбі та вампірів, бо якщо у світі розважальної індустрії і є „баяни“, то ці два найбільш розтягнуті.

Зомбі і всілякий інший мертвий, та тим не менше ходячий і небезпечний, матеріал — дуже ліниво продуманий вид ворогів, бо, вбивши їх, людина не відчуває моральної вини, не спрацьовує головне правило „злочину та покарання“. Можна ходити „валити“ їх наліво-направо і нічого за це не буде. Читати далі →

Sonic Generations — рецензія

 / 6 листопада 2011 /  , ,
Sonic Generations — рецензія

Сонік повернувся! У «Sonic Generations» Sega змогла зібрати переваги всіх попередніх ігор про надшвидкого їжака і не зкопіювати разом з ними майже жодних недоліків. Шкода тільки, що вийшла ця гра аж через 20 років після першої гри серії. Але незважаючи на це вона стала найбільш розкуповуваною грою про Соніка ще до дати її випуску. Виною всьому не тільки безліч позитивних рецензій, але й справді висока якість гри. Продовження рецензії та відео →

Shank — рецензія

 / 4 січня 2011 /  ,
Shank — рецензія

Shank це 2D слешер, розроблений незалежною канадською студією Klei Entertainment і випущений Electronic Arts. Гра поєднує кращі традиції старих приставочних файтингів та напрацювання сучанних слешерів з візуальним стилем коміксів та якісною анімацією.

Продовження →

Kane & Lynch 2: Dog Days — рецензія

 / 3 січня 2011 /  ,
Kane & Lynch 2: Dog Days — рецензія

Kane & Lynch 2: Dog Days — шутер від третьої особи, розроблений IO Interactive, студією, яка подарувала світу серію ігор Hitman (і згідно чуткам розробляє сіквел). Гра є продовженням успішної Kane & Lynch: Dead Men і, хоча по геймплею та сюжету до оригіналу вона трошки не дотягує, тим не менше Dog Days виконана на дуже високому рівні і варта того, щоб пройти її хоча б один раз.

Продовження →

1 2