культура — Відеоігри та культура
Ось такий плакат був використаний російською передачею про першу світову війну. Плакат був продемонстрований як приклад жахливої американської анти-німецької пропаганди. Насправді ж цей плакат є фан-артом по грі Team Fortress 2. Ось він на DeviantArt. Автори цієї російської передачі явно не експерти в історії, адже події гри TF2 відбуваються аж через 50 років після закінчення першої світової. Стыд и срам! Обговорити →
Пам'ятаєте, я писав про те, що корінні жителі аляски заснували ігрову компанію, щоб за допомогою ігор передати свою культуру новому поколінню? Так ось вони випустили трейлер своєї першої гри — Never Alone. Згідно з ним, в основу гри ляжуть легенди й історії, що передаються племенами аляски з покоління в покоління вже тисячами років, а виглядатиме це як атмосферний платформер. Як на мене, то ігри — це один з найкращих способів навчання, і всі повинні брати приклад з даної компанії. Дивитись трейлер →
Статтю саме з таким заголовком нещодавно опублікував відомий американський ігровий сайт Polygon. В основному у ній йде мова про участь у нещодавніх подіях Максима Гриніва, львівського розробника, автора відомої мобільної гри Contre Jour. Пропоную вам прочитати переклад цієї статті. Продовження →
Кожну останню п'ятницю місяця Музей Вікторії та Альберта проводить тематичні виставки сучасного мистецтва. Темою серпня вони обрали гру Minecraft, яка, на думку працівників музею, є не просто грою, а культурним феноменом, уява спільноти якого перевершили амбіції його творців. Продовження →
Сайт Los Angeles Times опублікував зворушливу історію про те, як школярі з Берклі підтримують контакт із депортованим у Мексику однокласником за допомогою гри Minecraft. Вони не можуть протистояти імміграційним законам, зате можуть створити віртуальний світ, де вони продовжуватимуть товаришувати незважаючи на відстань. Продовження →
Патріс Десіле (Patrice Desilets) — творчий керівник перших двох Assassin's Creed — нещодавно побував на конференції Gamelab в Барселоні, де висловив кілька думок про сучасний стан ігрової індустрії. Зокрема він поділився думками про AAA-проекти, порівняв казуальні та інді ігри з одноразовими журналами, закликав розробників робити ігри із серйознішим поглядом на світ та згадав за свою незавершену гру. Продовження →
Вперше в історії корінні жителі американського материка відкрили власну компанію з розробки ігор. Племінна рада Аляски в місті Анкоридж заснувала компанію Upper One Games, про що було оголошено на цьогорічному фестивалі Games for Change. Метою новоствореної компанії стане створення невеликих освітніх та комерційних ігор, в основі яких лежатиме культура та історія корінних народів Аляски. Одним із запланованих проектів є невелика гра на зразок Journey, Limbo чи Braid, що переказуватиме сюжети місцевого фольклору.
У такий спосіб корінні жителі Аляски хочуть донести свої цінності до молоді всього світу, а також здобути гроші для підтримки інших програм організації. Обговорити →
Росіянин Алєксєй Пажитнов винайшов всім відому гру Tetris ще у 1984-му, але створювати ігри він продовжує й дотепер. Нещодавно він випустив першу свою гру, що повністю орієнтована на мобільні пристрої. Як і попередні його праці, гра під назвою Marbly є головоломкою, в якій гравцю доведеться думати на кілька ходів вперед. WildSnake Software — видавець гри — стверджує, що працює над кількома іншими мобільними релізами від Пажитнова.
Цікаво бачити, як людина, що колись написала Tetris на «Электроника-60» тепер публікує ігри на iPhone. Обговорити →
Нью-Йоркський Музей сучасного мистецтва став одним із перших музеїв, що додали до колекції своїх експонатів відеоігри, чим породив купу суперечок серед митців та преси. Куратор цього музею, Паола Антонеллі (Paola Antonelli), не ставить на меті довести, що ігри є мистецтвом, але вважає за необхідне зберегти найважливіші екземпляри та їх вихідний код для майбутніх поколінь. Продовження →
На Penny Arcade з'явилася цікава стаття під назвою «Industrial waste and Soviet reign: how hardship in Ukraine bred the world's darkest games» («Промислові відходи та Радянська влада: як недоля в Україні породила найпохмуріші ігри у світі») про те, яким чином наші ігри бачать іноземці. На написання цієї статті автора, схоже, надихнув Metro: Last Light — постапокаліптичний шутер від української 4А Games, який зараз збирає багато позитивних відгуків серед світових критиків ігрової індустрії.
Далі пропоную вам переклад самої статті. Продовження →
Останнім часом все більше розробників говорять про проблему насильства в іграх. Зовсім недавно про це згадував Уорен Спектор, а ще раніше Девід Кейдж.
Джеремі Поуп (Jeremy Pope) покинув Rockstar близько десятка років тому. До того він керував розробкою таких відомих ігор як GTA 3, Vice City та Max Payne. А наприкінці 2011 він відкрив власну компанію і пообіцяв, що більше ніколи не матиме справу з жорстокими іграми. Продовження →
Сайт Venus Patrol, що спеціалізується на пошуку та висвітленні візуально красивих інді ігор, об'єднався з Лос-Анджелеським Музеєм сучасного мистецтва для проведення прес-конференції під назвою Horizon, на якій буде презентовано ряд ігор, що вирізнятимуться особливою візуальною привабливістю.
Конференція відбудеться 13 червня, в рамках цьогорічної виставки ігор E3. Horizon обіцяє показати те, чого не покажуть на інших презентаціях виставки. Серед показаних ігор будуть вже відомі та зовсім свіжі проекти як великих, так і малих студій — список наразі тримається в таємниці. Додаткову інформацію про цю подію Venus Patrol обіцяє надати протягом наступних двох тижнів. Обговорити →
Настав час залишити позаду дебати про те, чи є відеоігри мистецтвом. Натомість, з'являється потреба обговорити, що саме робить їх мистецтвом, вияснити, чи вдалось розробникам ігор повністю осягнути їх інтерактивну природу та задуматись над тим, що саме у відеоіграх приваблює нас, як гравців.
Для обговорення цих трьох питань журналіст Gamasutra Пол Уокер (Paul Walker) запросив трьох особистостей: Джонатана Блоу (Jonathan Blow) — розробника успішної гри Braid та ще незавершеної дослідницької головоломки The Witness; Ерленда Грефсруда (Erlend Grefsrud) — розробника з Strongman Games та колишнього журналіста; а також Гранта Тавінора (Grant Tavinor) — викладача філософії в Університеті Лінкольна, який написав книжку та багато статей на тему відеоігор. Продовження →
Один із найвідоміших світових гейм-дизайнерів, Уорен Спектор (Warren Spector) — відомий в основному за System Shock та оригінальною Deus Ex — виразив своє невдоволення сучасним станом ігрової індустрії та тим, що основним її продуктом є одноманітно похмурі шутери.
Зокрема, він прокоментував у своєму фейсбуку трейлер нещодавно оголошеного рімейку Wolfenstein.
«Чи потрібен світу ще один Wolfenstein?» — пише він. «Чи потрібен нам ще один типово похмурий, чорно-білий шутер про вбивство гігантських фашистських роботів? Хмм.. Ні. Не потрібен. Я вже втомився від подібних речей…» Продовження →
Таку думку висловлює у своєму відео ведучий PBS Idea Channel, Майк Раґнетта (Mike Rugnetta). Справа в тому, що виробники реалістичних військових шутерів, починаючи ще з 1997-го, намагаються відтворити зброю в іграх таким чином, щоб вона вела себе один в один як її реальний прототип. І все було б значно простіше, якби права на використання реальних видів зброї не належали б виробникам самої зброї.
І щоб відтворити справжню зброю у грі, розробникам цієї гри доводиться заплатити ліцензійні відрахування компанії, що володіє авторським правом на цей конкретний вид зброї. А ці кошти, в свою чергу, входять у вартість гри.
В результаті виходить, що, підтримуючи ігри із реалістичною зброєю, ми одночасно підтримуємо збройну індустрію, хоча здавалось би, це лише гра і все в ній віртуальне. Дивитись відео →
Кілька тижнів тому було створено народну ініціативу «Руху Гуртом», в рамках якої, окрім усіх інших, започатковується також ігровий напрямок, до складу якого тепер входить і DigiFun. Крім того до напрямку долучилися й інші ігрові інтернет-видання. А нещодавно відбулася перша конференція за участі головних редакторів цих видань, на якій було вирішено триматися разом задля розвитку культури ґеймінґу в Україні і підняття нашого фахового журналістського рівня спільними зусиллями.
Зараз до спілки приєдналися наступні ігрові видання: PlayUA.in.ua, OpenGamer.com.ua, DigiFun.info, Gamau.net, Zadrot.co.ua. Також долучилися три найбільші українські локалізатори ігор: UaLT, Г.Рі.М. та Український Огляд. Оскільки україномовних видань про програми і технології в Україні ще менше, ніж про ігри, то проекти, що спеціалізуються на ПЗ та IT також входять до складу цього напрямку, а саме: aTech.pp.ua та Vinsee.com.ua. Продовження →
Нарешті це сталось. Фільм по відеогрі був номінований на Оскара. Типу як.
Діснеєвський мультфільм «Ральф Руйнівник», який розповідає про спробу ігрового лиходія стати позитивним героєм, сповнений ігровою графікою, персонажами та різноманітними натяками на інші ігри, був номінований на нагороду в категорії «краща анімаційна стрічка».
Але чи став «Ральф Руйнівник» ознакою того, що фільми по відеоіграх будуть нарешті сприйматись серйозно?
На відміну від Resident Evil, Silent Hill чи Prince of Persia цей мультфільм не є адаптацією існуючого франчайзу. Але його критичний та комерційний успіх співпав з моментом, коли світова ігрова індустрія знаходиться на підступі до Голівуду. Продовження →
Такі результати досліджень опублікували дослідники з Університету Огайо. Саме дослідження полягало в тому, що вони взяли участь у 245 мультиплеєрних матчах Halo 3 і в голосовому чаті відтворювали заздалегідь записані репліки чоловічими чи жіночими голосами, або ж мовчали. Серед реплік були лише нейтральні та позитивні висловлювання — привітання, побажання хорошої гри, вітання з успіхом і подяки за хорошу гру. 1660 реальних гравців, які не знали, що стали випадковими учасниками дослідження, показали на своєму прикладі, що жіночий голос викликає, в середньому, втричі більше агресивних реплік зі сторони геймерів ніж чоловічий або ж відсутність голосу взагалі. При тому навики гравця ніяк не міняють цього ставлення — не залежно, граєш ти краще за інших чи гірше, жіночий голос завжди привертає у твій бік більше агресії.
На думку автора статті на Gamasutra, така реакція геймерів обумовлена сучасною поп-культурою. В іграх жінки часто зображуються слухняними сексуальними об'єктами, а сексуалізований стереотип дівчини-геймера далекий від дійсності. Зруйнувати ці стерептипи можливо лише якщо геймерки перестануть боятись бути собою в онлайнових іграх, але наражатись на ненависть не хоче ніхто, за вийнятком найсміливіших та найагресивніших. Таким чином це замкнуте коло може не розімкнутись ще довго. Обговорити →
У Великобританії вирішили посприяти розвитку відеоігор, що збагачують чи висвітлюють британську культуру. У законопроекті про асигнування на 2013 рік описується спеціальний тест для визначення «британськості» ігор. Ігри, що наберуть у цьому тесті хоча б 16 балів будуть значною мірою звільнені від податків.
Наприклад цілих чотири бали гра отримає якщо 75% її сюжету відбувається в Британії або в країні Європейської економічної зони. Менше відсотків — менше балів. Ще чотири бали, якщо гра розповідає британську чи європейську історію. Ще бали можна отримати, якщо у грі є достатня кількість персонажів британського походження та якщо гра висвітлює британську культуру. Додаткові бали за озвучення британською мовою чи діалектом британської спільноти, за розробку, запис музики, діалогів на території Великобританії. По одному балу за сценариста, композитора, художника, програміста з Британським громадянством. І так далі. Продовження →
Ми постійно чуємо, що ігри — це дитячий матеріал, що в них ще так багато нерозкритого потенціалу, щоб здивувати нас у новий, унікальний та значущий спосіб. І хоча може здаватись, що це були чергові 12 місяців сіквелів, рімейків та розчарувань, є натяки на дорослішання ігор. Деякі з їхніх молочних зубів уже хитаються.
Відеоігри за цей рік змусили плакати, мабуть, найбільшу кількість людей, чого б це їм не коштувало. Досвідом від Journey стала можливість для гравців зв'язатись один з одним у незабутній та зворушлий спосіб. Тим часом, Thomas Was Alone скористалась ностальгією, чудовою механікою платформерних головоломок та ретро стилем, аби висловити свою думку щодо творчості. Та в цьому відношенні Thomas не один такий. Такі несхожі ігри як Dear Esther, Little Inferno та The Unfinished Swan дали змогу зазирнути у віконечка людської природи кожна по-своєму.
Так, на спільному обличчі ігор все ще лишилось трохи прищів, але ігри та події, наведені нижче, є доказами, що їх голос все ж змінюється та стає нижчим. Продовження →
