Ми постійно чуємо, що ігри — це дитячий матеріал, що в них ще так багато нерозкритого потенціалу, щоб здивувати нас у новий, унікальний та значущий спосіб. І хоча може здаватись, що це були чергові 12 місяців сіквелів, рімейків та розчарувань, є натяки на дорослішання ігор. Деякі з їхніх молочних зубів уже хитаються.
Відеоігри за цей рік змусили плакати, мабуть, найбільшу кількість людей, чого б це їм не коштувало. Досвідом від Journey стала можливість для гравців зв'язатись один з одним у незабутній та зворушлий спосіб. Тим часом, Thomas Was Alone скористалась ностальгією, чудовою механікою платформерних головоломок та ретро стилем, аби висловити свою думку щодо творчості. Та в цьому відношенні Thomas не один такий. Такі несхожі ігри як Dear Esther, Little Inferno та The Unfinished Swan дали змогу зазирнути у віконечка людської природи кожна по-своєму.
Так, на спільному обличчі ігор все ще лишилось трохи прищів, але ігри та події, наведені нижче, є доказами, що їх голос все ж змінюється та стає нижчим. Продовження →