Українські ігри очима іноземців

Українські ігри очима іноземців

 / 21 травня 2013 / Джерело: penny-arcade.com /  , ,

На Penny Arcade з'явилася цікава стаття під назвою «Industrial waste and Soviet reign: how hardship in Ukraine bred the world's darkest games» («Промислові відходи та Радянська влада: як недоля в Україні породила найпохмуріші ігри у світі») про те, яким чином наші ігри бачать іноземці. На написання цієї статті автора, схоже, надихнув Metro: Last Light — постапокаліптичний шутер від української 4А Games, який зараз збирає багато позитивних відгуків серед світових критиків ігрової індустрії.

Далі пропоную вам переклад самої статті.

Є щось специфічне в іграх, які випускають у Києві. Ігри, які тут роблять, послідовні у своєму стилі та тематиці: похмурість, катастрофа, боротьба за виживання та людські слабкості.

Обидві серії Metro та S.T.A.L.K.E.R. відбуваються на тлі жахливих атомних катастроф, у той час як майбутня MMO Survarium розгортається серед схожого екологічного катаклізму. Навіть у таких менш відомих ігор як You Are Empty, альтернативно-історичному шутері про катастрофу, яка сталась через надмірні військові амбіції Радянського Союзу, прослідковується певна похмурість української ментальності.

Жодний інший регіон не створює ігор, які були б настільки похмурими та задушливими.

Випалена трава та промислові відходи

Кожне місце на Землі має свій унікальний стиль у мистецтві. Ігри з Південної Африки здебільшого яскраві та барвисті. Натомість, ігри з України, використовують палітру кольорів, які зрідка відхиляються від коричневого, сірого чи іржавого. Максим Дембік, керівник київської студії Crytek, сказав, що подібна повторюваність зумовлена жахливими екологічними проблемами у країні.

„Природний зелений колір в Україні зазвичай темніший, ніж у Західній Європі, тому що у нас погані як природні умови, так і екологічна ситуація, — сказав він. — Все, що зелене весною, вигорає під палким сонцем вже до середини червня, а якщо ні, то вкривається промисловим пилом та хмурніє“.

Нескладно уявити як погляд художника схиляється більше до темних відтінків, коли його оточують промислові відходи та краєвид, який згідно опису Дембіка, барвистий лише кілька місяців у році. Але справа не лише у нестачі мальовничої природи.

„Якщо ви подивитесь на довкілля, у якому живуть українські розробники, ви обов'язково побачите багато темних, похмурих та брудних споруд, — сказав Михайло Хаймзон, творчий керівник у києвському Crytek. — Навіть посеред таких великих міст як Київ є місця, які виглядають доволі страшно“.

Радянський Союз розпався більше двадцяти років тому, але Україна досі носить на собі тавро країни, збудованої за СРСР.

„Радянський живопис, архітектура, скульптура — по своїй суті не світлі, — сказав Ярослав Сингаєвський, український ігровий журналіст та один з творців You Are Empty, яка була випущена у США 2007 року. — У наших містах досі спостерігається їх вплив“.

Правління Совєтів

Спогади про часи правління Союзу все ще свіжі в головах українців, але не в тому плані, в якому ви б очікували. Перед тим як я поговорив з декількома українськими ігроробами, я уявляв собі країну, яка бачила відчай у минулому, але бачить світло у майбутньому.

Останнім часом київські студії казуальних ігор більше зосереджуються на добродушній атмосфері та веселіших іграх. Знаменита iOS гра, Contre Jour, для прикладу, може і має темну палітру кольорів, але вона не похмура. Тоді як ігри, які дивляться в бік українського минулого (S.T.A.L.K.E.R., You Are Empty), зазвичай напрочуд похмурі. Тим не менше, люди, з якими я спілкувався, висловлювали розмаїття думок з приводу того, що українці бачать біль у минулому. Насправді, декотрі з них тужать за старими часами.

„Радянські часи все ще в головах у багатьох людей, але не завжди в поганому плані, — сказав Хаймзон. — Багато людей бачать низку переваг у попередньому режимі. У той час все було ясно. Людям не доводилося турбуватися про виживання; уряд про це потурбується. Але коли СРСР розвалився, ви раптом опинились наодинці. Нікому до вас не було діла. Простий народ страждав, та втратив все, що у нього було. Можна довго сперечатись з цього питання, але одне лишається очевидним — багато людей ностальгують за СРСР“.

Проте часи радянської влади не були аж такими ідеальними. Багато хто досі бачить паралелі між українськими іграми та радянськими невдачами.

„Усі ці монстри [в українських іграх] зазвичай „атомні мутанти“, які прийшли або з Чорнобиля, або зі спадщини Радянського Союзу, який, будучи суператомною державою, як я чув, ніколи не піклувався достатньо про безпеку людей, які працювали з атомною енергетикою та зброєю, — каже Дембік. — Як на мене, то депресивний геймплей, очевидячки, походить з радянської культури, де всі рівні та „безбарвні““.

У той час як ігри на зразок S.T.A.L.K.E.R. дивляться у минуле з жахом, варто зазначити, що у Metro 2033 минуле змальовується як світле та красиве. Тут лише після краху цивілізації все стало повертатись на гірше. Можливо, це відображення ностальгічних поглядів декотрих українців за радянськими часами.

Поклик Прип'яті

Атомна катастрофа — тематика, яка найчастіше зустрічається в українських працях, що очевидно. Більшість українських ігор роблять у Києві, який знаходиться усього на відстані двогодинної поїздки на південь від міста Прип'ять, де 1986 року сталася пожежа на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, що спричинила викиди великої кількості радіації в оточуюче середовище. Це найбільш відома атомна катастрофа в історії.

„Коли стався Чорнобиль ніхто не знав про справжню небезпеку радіації, — каже Сингаєвський з You Are Empty. — Коли евакуювали місто Прип'ять, всі думали, що це лише тимчасові заходи. Розуміння прийшло пізніше. Ми досі відчуваємо наслідки Чорнобильської катастрофи“.

„Наприклад, багато людей, які працювали на місці катастрофи на ЧАЕС, померли в свої п'ятдесят від раку. Пам'ять про ті події починає згасати, — продовжує він. — Це звичайна річ; життя триває. Пройшло більше 25 років, але ми досі уважно слідкуємо за будь-якими новинами стосовно ситуації у Чорнобилі. Там досі небезпечно“.

Наслідки катастрофи виявилися чудовою темою для українських розробників з їхніми іграми. S.T.A.L.K.E.R., перший міжнародний хіт країни, відбувається у 30-ти кілометровій Зоні, околиці місця катастрофи, яка була покинута людьми десятки років тому.

„Ви би дуже здивувались, якби побачили, що може зробити природа з продуктами людської цивілізації лише за 27 років, — каже Дембік з Crytek. — Ви би так здивувались, що, будучи розробником ігор, ви би захотіли зробити гру у подібному сетінгу“.

Survarium від Vostok Games — одна з небагатьох українських ААА-ігор, яка не зосереджується на атомній катастрофі, але вона все одно несе в собі тематику природи, яка поступово долає творіння людини.

Життя триває

Що найцікавіше в українському унікальному стилі, так це те, що він на даний час ще в розвитку. „У нас, по суті, є два покоління розробників ігор, — каже Сингаєвський. — Старше (включно зі мною) жило в Радянському Союзі, тому нам легко впасти в ностальгію за старими часами. Не скажу, що ми бачили їх похмурими, але я можу стверджувати, що молодше покоління більш радісне, ніж ми. Діти постіндустріального віку, ну ви знаєте. В них немає зв'язку з радянським минулим, вони набагато більш самодостатні та живуть в контексті сучасних світових трендів“.

Те, що є актуальним для впливу на українську розробку ігор сьогодні може вже не бути через п'ять років. Середовище все ще росте, а Україна, як пострадянська держава, все ще формується. За дивним збігом обставин, це навіть може допомогти країні розвинути свою унікальну культурну самобутність.

„Зазвичай українські фірми розробниці ігор складаються з, ну, українців, — каже Хаймзон. — Не так просто привабити іноземців жити та працювати в Києві. Тому досить логічно, що продукція виглядає схожою. В процесі прийняття рішень недостатньо альтернативного світогляду“.

Упевнений потік успішних результатів, який струменить з країни останнє десятиріччя, поступово затверджує своє місце в індустрії, тренуючи та навчаючи команду ветеранів індустрії, водночас надихаючи ціле нове покоління українців, які йтимуть їхніми стопами.

Ніхто не знає, які події та культурні переконання формуватимуть світогляд наступного покоління розробників ігор в Україні, але я сподіваюсь, що вони не відкинуть повністю ту похмурість та невблаганне ставлення, що зробили їх ігри такими особливими. Їхня історія призвела до створення одних з найчудовіших ігор наших часів, а індустрія була би біднішою без подібної особливої похмурості.

Примітка: цей матеріал є дослівним чи частковим перекладом іншомовної статті. Оригінал читайте на penny-arcade.com.
Щоб залишити коментар, зареєструйтесь чи увійдіть на сайт.
Якщо ви вважаєте цей матеріал крисним або ж він вам сподобався, залишіть будь ласка свій коментар. Нам важливо знати вашу думку!

andrii | 4 роки тому | #

В українців, на мою думку, дуже однобокий підхід до ігор. Вони, в першу чергу, орієнтуються на гроші, а гроші для них дорівнюють масовості, а масовість у них дорівнює стереотипному мисленню. Але в результаті вони чомусь беруть не закордонне стереотипне мислення, а наше, радянське. І виходить в них ностальгія за СРСР, чорнобиль, АК-47 і тому подібне.

Звісно, не всі українські проекти такі. Ось, для прикладу, нелазежний розробник намагається зібрати на IndieGoGo гроші на космічний пазл про зміну гравітації. Але таких проектів дуже мало.

smurosia | 4 роки тому | #

Ну, я думаю якась жирна американська компанія точно так само орієнтована на масовість та гроші. Для них теж є найвигіднішим варіантом зробити гру на широкий загал, а не нішу. Стереотипний американський геймер — це теж собі такий Madden, Call of Duty.

Інша справа, що є купа іноземних ігор-нешутерів, і хотілося би, щоб українські розробники тяжіли до розмаїття, а не до конвеєрної бездушності великих корпорацій. Я можу зрозуміти, чому, наприклад, ЕА штампує щороку черговий сіквел, але не розумію, коли це стає ціллю невеликої команди. Тобто у нас розробник спішить стати скоріше наступним ЕА, чим Double Fine. Якось так.

andrii | 4 роки тому | #

При тому, що невеликий розробник аж ніяк не стане другим EA, зате якщо спробує знайти себе, то може стати чимось цікавим і унікальним. Он Джонатан Блоу недавно сказав, що гроші-грошима, а ігри треба робити хорошими!