Papo & Yo: Про монстрів та автентичність

Papo & Yo: Про монстрів та автентичність

 / 20 квітня 2013 /  ,

Почну з того, що вперше зіткнулась з цією грою під час перекладу однієї цікавої статті у грудні. Проте на цьому ознайомлення з грою і закінчилось, адже на той час вона була PS3-ексклюзивом. І ось на днях, 18 квітня, гра з'явилась на Steam, чим знову про себе нагадала. Подивившись трейлери на сторінці, я зрозуміла, що у пам'яті була зовсім не та гра, — не така яскрава, не з такою чудовою музикою, і не така… весела. Якось не з такими приправами собі уявляєш зображення складних і болючих відносин між дитиною та батьком-алкоголіком. А може справа в тому, що подібні питання раніше не були центральними в іграх, а їхніми оповідачами не були діти. Так, не раз у грі головний герой прикладався до чарки, другої багатоградусних напоїв, перетравлюючи свої старі образи та трагічне минуле, або ж у стані оп'яніння, люті доходив до насильницьких дій. І все це було частиною складного образу, медіумом для співпереживання героєві.

Але що буде, якщо стати на місце жертви, безпорадної дитини, для якої не так просто знайти виправдання батьковій агресії та пристрасті до пляшки? Papo & Yo є якраз тією грою, яка повертає стіл та міняє головних персонажів місцями.

Image: http://i.imgur.com/C1iuBaG.jpg

Монстр любить спати

Монстр у моєму батькові

Головний дизайнер гри, Вандер Кабальєро (Vander Caballero), є прототипом головного персонажа, хлопчика на ім'я Квіко (Quico), а сама гра — його автобіографічне откровення. В підтвердження цьому на початку нової гри ми бачимо присвяту: «Моїй матері, братам та сестрі, з якими я пережив монстра у своєму батькові» («To my mother, brothers and sister, with whom I survived the monster in my father»). Таким чином, автор не намагається приховати головну метафору свого твору, а припідносить нам її у досить відвертому та очевидному образі — образі Монстра. Так, батько в уяві маленького хлопчика — це Монстр, але він не такий страшний, яким здається, коли читаєш опис до гри чи розумієш суть проблеми твору. Той, хто мав досвід домашнього насилля у дитинстві, знає і сам, що це за Монстр. Тим не менше, Квіко спочатку бачить Монстра не таким як ми б того очікували. Він гладкий і неповороткий, трохи нагадує носорога, трохи горилу; він любить спати, а коли не спить, то любить їсти кокоси. Коли він спить можна забратись йому на живіт і підстрибнути високо-високо, як на батуті. Він не злий. От тільки, коли він з'їсть яскраво-зелену жабку, він стає агресивним…

Подібні аналогії нескладні, ви одразу зрозумієте, що до чого та що собою символізують речі у грі. Але це і непогано. Задум автора не в тому, щоб чим хитріше завуалювати гірку дійсність, а скоріше якнайпростіше висповідатися словами себе малого.

Image: http://i.imgur.com/xVgzAC4.jpg

Бразильська фавела у виконанні Вандера Кабальєро

Світ, у якому живе Монстр…

Після чергового запою батька Квіко тікає в уявний світ, який своїм виглядом нагадує таку собі бразильську фавелу з купою маленьких кольорових будиночків, яскравих графіті та блакитного неба. Тут небагато мешканців: Монстр, загадкова дівчинка та шаман. Ще тут ростуть кокоси на пальмах та стрибають місцями великі пузаті жабки. Квіко тут наче і не живе, він лише гість, який, познайомившись з Монстром, мусить привести його до шамана, щоб завершити цю подорож.

Це лише уявний світ, тому своєю будовою та структурою він завдячує фантазії Квіко. Він може робити у ньому усе, що йому заманеться.

Image: http://i.imgur.com/3tNNlhq.jpg

В уявному світі Квіко не так вже і багато мешканців

…це ігровий майданчик для Квіко

Хочеш пересунути будинок за допомогою його картонної репліки? — Будь ласка. Можливо, ти хочеш поскладати їх один на одного та пробігтись ними як через міст? — Прошу дуже. Порізати, як папір ножицями? — Пфф, запросто.

Papo & Yo — це платформер-головоломка від 3-ї особи. Квіко може перестрибувати будиночки, розв'язувати нескладні головоломки з пересуванням, чи складанням до купи, необхідних споруд. На перший погляд може скластись враження, що головоломки занадто прості — натисни цей важіль, натисни той та йди вперед за наступними — але це далеко не так. Усі загадки дуже тісно сплетені з загальним оточенням, його мешканцями, дитячою уявою та музикою. Приманити Монстра його улюбленою їжею на потрібну нажимну плиту, розставити будинки як іграшкові кубики для подальшого пересування, чи навіть оживити улюблену іграшку для класичного дабл-джампу через широкі провалля. На випадок, якщо головоломка незрозуміла — залізьте головою в картонну коробку, в якій можна переглянути слайди з підказками. Або просто побігайте зайвих дві хвилини цим чудовим світом під атмосферний музичний супровід.

Image: http://i.imgur.com/0mZm8eq.jpg

Будинки та їх маленькі картонні репліки

Трохи про музику

Музика у грі безпосередньо пов'язана з діями Квіко та навколишнім середовищем. Так, наприклад, складаючи місток з будинків, з кожним новим будиночком музика ускладнюється новими шарами та звуковими ефектами, в результаті ви отримуєте щось дуже багатогранне та сильне на противагу кільком барабанам на початку.

Над музикою до гри працював Браян Д'Олівейра (Brian D'Oliveira) зі студії звукозапису La Hacienda Creative. Більшість автентичних звуків, які можна почути у грі були записані ним у амазонських тропіках, а сама музика записувалась наживо, трек за треком, бо Браян хотів, щоб «музика була чесною та вразливою, з усіма її прекрасними недоліками, які трапляються під час живої гри.»

Image: http://i.imgur.com/kpoXf8K.jpg

Після довгого складання — приємно пробігтись своїм творінням

І ще раз про графіті

У Papo & Yo автентичними є не лише навколишнє середовище, мова та музика. Подорожуючи уявним світом Квіко, неможливо не звернути увагу на чудові графіті на стінах будинків. На справді, це все реальні твори відомих графіті-митців з Бразилії та Чилі — Себастіана Наварро (aka Charquipunk), Сімона Пауло Ґутьєрреса (aka La Robot de Madera) та Інті Кастро (aka INTI).

Варто зазначити, що у Латинській Америці графіті цінують не лише їх митці, але й громадськість, яка часто сама є замовником цих настінних прикрас. Графіті у них займає важливу роль у зовнішньому вигляді поселення, його унікальності, що дуже добре передано у грі Вандера Кабальєро.

Image: http://i.imgur.com/v5kQRcy.jpg

Графіті у грі та у житті від Charquipunk

На останок

В основі Papo & Yo лежить велика рана, яку авторові довелось пережити у дитинстві, та, яку ми маємо змогу співпережити разом з Квіко. Це історія про знайомство та дружбу, про злість та самотність. Такі історії не мають щасливих чи нещасливих закінчень, але, тим не менше, закінчення у грі вам сподобається.

Тим, хто цінує хорошу історію, красивий малюнок, чудову музику та не женеться за інноваторським ґеймплеєм та графікою, — раджу її пройти обов'язково.

Щоб залишити коментар, зареєструйтесь чи увійдіть на сайт.
Якщо ви вважаєте цей матеріал крисним або ж він вам сподобався, залишіть будь ласка свій коментар. Нам важливо знати вашу думку!