Що мені не сподобалось в сюжеті Bioshock Infinite (СПОЙЛЕРИ)

Що мені не сподобалось в сюжеті Bioshock Infinite (СПОЙЛЕРИ)

 / 9 квітня 2013 / 

Почну з того, що загалом Bioshock Infinite мені дуже сподобався. Я дуже радий тому, як ця гра поєднує в собі історію, політику, релігію, наукову фантастику і не соромиться ставити цікаві етичні та філософські питання. Також я страшенно люблю антиутопії і, судячи з усього, головний ґеймдизайнер Bioshock Infinite та оригінальної Bioshock — Кен Левін — теж їх обожнює. Я навіть впізнав у грі кілька натяків на відомі книжки та фільми в цій категорії. Левін, взагалі, дуже крутий чувак, який заслуговує величезної поваги за те, що поєднує все вищенаведене в іграх, чим доводить їх статус дорослого та самодостатнього засобу медіа.

Але деякі речі в сюжеті Bioshock Infinite стали для мене ложкою дьогтю, через яку я не можу для себе признати цю гру досконалою. І, оскільки, ця суперечність не дає мені спокійно спати, я вирішив викласти своє невдоволення у вигляді статті. Далі в тексті йдуть смертельні й безповортні спойлери обох Bioshock'ів, тому тим, хто не пройшов ці ігри до кінця раджу зупинитись тут.

Перед тим як перейти до головної проблеми, розгляну другорядну. Яку історію розповідає нам перший Bioshock? Він розповідає історію об'єктивістської утопії, що обернулась провалом. Очима мовчазного свідка ми знайомимось з історією міста, його жителів та ідеологією, на якій воно було побудоване. В центрі історії лежить саме місто, його доля, доля його засновників та ідеологів. Що ж знаходиться в центрі сюжету Bioshock Infinite? Історія головного героя, його переживання та взаємодія з іншими персонажами. Я не кажу, що у грі мало уваги приділяється історії та ідеології — можливо, навіть більше ніж у першій грі, — але центральним її елементом, довкола якого все обертається, стає життя головного персонажа. А це плавно перетікає в другу проблему.

Ви — пуп Землі. Ви граєте за героя, який є не тільки центром історії, а й головним джерелом усіх її подій, а крім того, як виявляється вкінці, ще й головним негідником. Для порівняння знову візьму перший Bioshock, в якому головний персонаж вкінці виявляється лише пішаком в чужому плані. Ним всю історію маніпулює зловмисник, що хоче з вашою допомогою захопити владу. А ось в Bioshock Infinite вкінці стає відомо, що Букер — головний злодій, і якщо його вбити в минулому, можна стерти всі негативні події майбутнього. Так, ніби окрім нього не знайдеться релігійних фанатиків, охочих скористатись дивами фізики у власних цілях. Ніби на ньому клином зійшлась доля всесвіту. Одним словом, я не люблю, коли сюжет гри робить з гравця пуп Землі. Це надто егоцентрично. Цілком можливо, такого ефекту й хотів досягнути Кен Левін, щоб потішити підліткову аудиторію, але для мене це частково перекреслює глибину та дорослість гри. Я не кажу, що головний персонаж обов'язково має бути пересічним лузером, але коли його доля є центральною у всесвіті, то це, по-перше, занадто неправдоподібно, а, по-друге, перетворює цікаві та масштабні події на другорядні порівняно з тим, що сказав чи зробив головний персонаж двадцять років тому. Реальний світ влаштований трошки по-іншому.

А головна, особисто для мене, проблема сюжету гри полягає в тому, що в якості пафосної та шокуючої кінцівки використовується типове, заїжджене, затерте до дір та порожнє кліше під назвою «повернути все як було», коли все, що відбувається протягом сюжету стирається за допомогою подорожі в часі чи відмотки часу назад. Враження, що цю кінцівку вставили через відсутність нормальної, логічної ідеї, що робити з сюжетом далі (це враження виникає завжди, коли така кінцівка зустрічається вам в кіно чи грі). Якби я бачив цей прийом вперше, я би був ним задоволений, але я бачу його всоте. І окрім того, що він банальний, це ще й погана мораль: замість того, щоб розібратись із ситуацією, що склалась, персонажі, за допомогою «магії», повертають все в вихідне положення і міняють долю. Кінець, який залишає нас з думкою, що всі проблеми можна вирішити вбивством потрібної людини в минулому. Нема людини — нема проблеми. Якось так.

А все решта мені дуже навіть сподобалось і я відкритий для обговорення наведених мною мінусів. Якщо хтось зможе переконати мене, що я не правий, я буду тільки радий змінити свою думку. А поки що перший Bioshock залишається в моїй пам'яті кращим за Bioshock Infinite навіть попри те, що за багатьма іншими параметрами він поступається сіквелу.

Щоб залишити коментар, зареєструйтесь чи увійдіть на сайт.
Якщо ви вважаєте цей матеріал крисним або ж він вам сподобався, залишіть будь ласка свій коментар. Нам важливо знати вашу думку!

smurosia | 4 роки тому | #

Враховуючи, що Елізабет під кінець гри стає супер просвітленою людиною та може бачити купу різноманітних можливостей у всесвіті паралельних світів, endless possibilities, і всіляке таке, відповіддю є число 42 вбивство Букера. Я впевнена в одному зі світів, якщо придивитися, був варіант з'їсти морозиво і щасливо зістарітись, або купити швидкісний автомобіль і пережити кризу середніх літ.

А ще мені шкода, що про Songbird'а було так мало у сюжеті розказано. :(

Ну і, звичайно, чудові персонажі — це британські "близнюки"-вчені.

quizcanners | 4 роки тому | #

Може й добре що про пташку мало розповіли. Згідно тенденції, це була б якась душороздираюча історія про солдата, якого покалічили, а потім пересадили йог мізги в ту роботопташку. Може то був сам Дюіт(з іншого всесвіту) всередині сонгбірда, і вони промили його мізги, залишили лише бажання оберігати дочку.

smurosia | 4 роки тому | #

Може про нього розкажуть у DLC. :)

Насправді в грі ще багато деталей, про які можна зробити купу доповнень, адже, як казав Левін, з гри перед випуском вирізали стільки контенту, що ще на п'ять ігор би вистачило. Тому я не те, щоб обуруюсь малій інформації про songbird'а, просто персонаж подобається.

quizcanners | 4 роки тому | #

Стаття надихнула мене написати критику цієї та подібної критики: лінк

Ekleziast | 4 роки тому | #

Мені особисто не здалося, що весь світ обертається навколо Букера. І так само я не знаю, чому деякі люди намагаються фінал Інфініт подати як підказку, що це Букер творив усі ці міста антиутопії, в тому числі і підводний Репчур. Гадаю, ідея була в іншому.

Інша справа - я не можу зрозуміти самовпевненості Елізабет і Букера, що от мовляв ми маємо повернутися назад у часі і змінити ВСІ реальності. Із контексту гри випливає, що навіть якби вони вбили Букера, то все одно лишилися б якісь ще… кілька мільйонів реальностей, де він би лишився живий і став ще гіршим. В чому прикол? Ну вибралися ви з Колумбії, ти знаєш, що вона твоя дочка - повертайтеся в Нью-Йорк і живіть собі нормальним життям! Або хай навіть змотайтеся в Париж абощо. Нащо оця трагедійність із намаганням захавати весь часово-просторовий континіум?

andrii | 4 роки тому | #

Та як не здалось, якщо весь сюжет відбувається довкола нього? Ну тобто букер (і його злий двійник) — головна причина подій гри. Так, в сюжеті багато чого відбувається незалежно від Букера, але він таки є пупом Землі. Все залежить від того, охрестився він в минулому чи ні. Все можна змінити вбивши його і так далі.

Про Репчур я навіть не думав, що він якось пов'язаний з Букером. Не пов'язаний ніяк, мабуть. Це ж зовсім різні речі.

А впевненість Елізабет випливає з того шо вона вкінці стала всезнаючою і зрозуміла як все виправити. Я так розумію, що поки Букер не хрестився, інших реальностей не існує — вони створюються тоді, коли людина робить якийсь вибір. Тобто, якщо Букера вбити до його хрещення, то не буде всіх тих реальностей, які виникли після його хрещення.

Ekleziast | 4 роки тому | #

Ти зрозумів правильно. Просто у мене не було враження, що він є пупом Землі, бо історія подається так, що центральним героєм є Елізабет, а не він. Принаймні це моє суб'єктивне враження.