Погане та хороше про Max Payne 3

Погане та хороше про Max Payne 3

 / 3 січня 2013 /  ,

Лише нещодавно дійшли мої руки до гри Max Payne 3, котру я неекономно придбав ще влітку, коли вона вийшла на PC. Перші дві гри цієї серії, розроблені фінською Remedy Entertainment, свого часу сильно мені сподобались і навіть попри те, що на цей раз гру розробляла зовсім інша компанія — Rockstar — я очікував гідного продовження. Але сподівання мої не виправдались.

Частково це сталось через мою любов до сюжетної складової попередніх ігор, яка час від часу зануруювала нас у жахіття та наркотичні видіння Макса. Цей прийом завжди давав чудову можливість сценаристам розгорнуто розповісти про переживання Макса та вразити гравця сюрреалістичними візуальними прийомами. Нічого подібного у Max Payne 3 немає. Тільки банальна, похмура реальність, в якій ми керуємо одним лише Максом і ніколи не покидаємо його точку зору, на відміну від другої частини гри, у якій ми певний час грали за Мону.

Іншим негативом для мене стала відверта лінійність гри. Я розумію, що попередні ігри серії особливою нелінійністю не відрізнялись, але в цій частині я часто вічував себе просто зайвим — гра сильно переповнена кіновставками, що відбирають у вас контроль над персонажем. Виникає відчуття, що гра показує вам кіно і просто деколи дозволяє вам постріляти.

Зате аудіо-візуальна частина цієї гри виконана на дійсно високому рівні. Макс завжди відчувається частиною того світу, в якому він знаходиться, а сам світ нерідко викликав у мене захват. Так званий bullet-time — один з коронних прийомів серії — реалізований з великою увагою до дрібниць, як, зрештою, і вся інша стрілянина в грі. Коміксний стиль попередніх ігор змінився значно приємнішим, кінематографічним. Похмурі коментарі Макса щодо подій довколо нього та життя вцілому чудово витримані у тому ж нуарному стилі, якого чекаєш від цієї серії.

В якості двох дрібних мінусів можу також назвати складність деяких моментів у грі, котрі мені доводилось перепроходити часами по тридцять разів, та глюк, коли Макс, сховавшись за укриття, так і залишався сидіти за ним, конвульсивно сіпаючись і чекаючи лише, поки хтось із ворогів обійде його з тилу та позбавить його від мук вистрілом впритул.

Отже, мені гра здалась виконаною на дуже високому рівні в плані графіки та звуку, на посередньому рівні в плані геймплею (лінійність, місцями складність і глюки) та на низькому рівні в плані сюжету, від якого я чекав значно більшого.

Щоб залишити коментар, зареєструйтесь чи увійдіть на сайт.
Якщо ви вважаєте цей матеріал крисним або ж він вам сподобався, залишіть будь ласка свій коментар. Нам важливо знати вашу думку!

BatReg | 4 роки тому | #

Гра вийшла хороша. Придбав собі нещодавно у стімі, пройшовши її. Як на мене, це той самий Макс, яким він і був. Зважаючи на те, що сюжет писав сценарист GTA, я не чекав якоїсь відвертої історії, хоча історія вийшла гідною. Баг з укриттям теж мене бісив страшно, але потім я вже звик натискати esc. та "restart from the last checkpoint". А про кіно… Мені подобається от цей стиль та подача загалом. Я не бачу мінусів у тому, що мені показують прекрасно зрежисовані кат-сцени, які являють собою екрани завантаження.

P.S: Пройшов гру на високій складності (олдскул та хардкор були недоступні).Таких моментів, де я не міг пройти разів 55 не було. Якщо вже й ставалось так, що не міг пройти, то просто вимикав гру та йшов відпочитав, але сильних труднощів проходження на високій складності не дало.

BatReg | 4 роки тому | #

відпочивав*

На жаль, без одруківок моє життя не буде повноцінним.

andrii | 4 роки тому | #

Ну от мені не сподобалось, що з гри викинули будь-який сюреалізм. Так, багато всього зберегли і дотримались, але перша гра запім'яталась мені саме кошмарами макса.

Зрежисовані катсцени це добре, я не проти, але вже давно ясно, що ігри хороші саме інтерактивом — в цьому ж вся їх суть. Наприклад Half-Life ніколи не відбирає в гравця контроль. Бо коли немає контролю, гравець не відчуває своєї причетності до гри. От щось таке і відчуваєш часто при проходженні Max Payne 3. Коли ніби дивишся кіно і хочеш вже забрати руки з мишки і клавіатури, а тут гра знову дає контроль тобі. Надто кіношний підхід.

BatReg | 4 роки тому | #

А гра, як на мене, і не позиціонує злиття з героям, як от у Халф-Лайф. Гра більше росказує нам хорошу історію із вкрапленнями інтерактиву. Макс Пейн 3 - хороший, напружений триллер, де, на мою думку (знову), розробники і не тримали ціль створити у гравця причетність. Тут більше хотіли показати нам історію, історію стомленого життям екс-поліцейського, який захотів почати життя "з чистого листа". А якщо хочеш купу інтерактиву - гайда у мультиплеєр, який є якісним та достойним, але їхня система дуже любить "викидувати коники", на жаль.

andrii | 4 роки тому | #

Гра по своєму визначенню є чимось, що залучає у себе дії гравця. Я згоден, що з точки зору сюжету (якщо відкинути мої особисті очікування) графіки та озвучки Max Payne 3 дійсно приємно і цікаво дивитись, але чим менше впливу на гру має гравець, чим частіше у нього відбирають можливість будь-як впливати на гру (навіть ворушити камерою, дивитись довкола), тим більше втрачається саме «ігрова» цінність гри. :)

Я не кажу, що гра погана, я лише кажу, що мені в ній не сподобались такі от речі.

А мультиплеєр я нажаль не спробував і мабуть вже не буду. Мені наразі достатньо Team Fortress і Assassin's Creed 3.

BatReg | 4 роки тому | #

Ну, я ж не заперечую таке трактування гри. Кожен має свою думку. А людина без думки - "мертва". Так, іноді, неприємно, коли дуже довго йде кат-сцена, коли уже нетерпляче чекаєш дозволу від гри постріляти, але R* пішли хорошим шляхом, зробивши ці кат-сцени замість екранів завантаження. Це дійсно класна ідея, бо саме так для мене склалось своєрідне відчуття цілісності історії.)