Дев'ять ознак подорослішання ігор за 2012 рік

Дев'ять ознак подорослішання ігор за 2012 рік

 / 9 грудня 2012 / Джерело: kotaku.com /  ,

Ми постійно чуємо, що ігри — це дитячий матеріал, що в них ще так багато нерозкритого потенціалу, щоб здивувати нас у новий, унікальний та значущий спосіб. І хоча може здаватись, що це були чергові 12 місяців сіквелів, рімейків та розчарувань, є натяки на дорослішання ігор. Деякі з їхніх молочних зубів уже хитаються.

Відеоігри за цей рік змусили плакати, мабуть, найбільшу кількість людей, чого б це їм не коштувало. Досвідом від Journey стала можливість для гравців зв'язатись один з одним у незабутній та зворушлий спосіб. Тим часом, Thomas Was Alone скористалась ностальгією, чудовою механікою платформерних головоломок та ретро стилем, аби висловити свою думку щодо творчості. Та в цьому відношенні Thomas не один такий. Такі несхожі ігри як Dear Esther, Little Inferno та The Unfinished Swan дали змогу зазирнути у віконечка людської природи кожна по-своєму.

Так, на спільному обличчі ігор все ще лишилось трохи прищів, але ігри та події, наведені нижче, є доказами, що їх голос все ж змінюється та стає нижчим.

Погляд Assassin's Creed 3 на історію

Image: http://digifun.info/upload/blog/gm2012/md1.jpg
Триквел Ubisoft не без недоліків. Але однією з їхніх велиликих заслуг є ретельно досліджене та вдало представлене зображення корінних американців, який є, можливо, одним з найкращих серед усіх медіа. Крім того, творці AC3 зробили гру про американську революцію, в якій Джордж Вашингтон та його друзі-патріоти не виглядають праведниками. Неоднозначне ставлення до політики тих часів чинить опір легкій пастці фанатичного патріотизму, що робить Assassin's Creed 3 кроком уперед у напрямку до кращого відображення історії в іграх.

Соціальний оптимізм від Miiverse

Image: http://digifun.info/upload/blog/gm2012/md2.jpg
Ще рік тому це прозвучало б як найбільш наївний різновид „повітряного замку“: віртуальне місце для зборів на ігровій консолі, де люди були б раді допомогти та, о боже, були б ще й ввічливими один до одного. Але буквально за місяць свого існування Miiverse на Wii U вже має гравців, які діляться порадами, веселими малюнками та, загалом, демонструють поведінку згідно золотого правила. Можливо, це, тому що це спільнота-новачок із власників, які хочуть, щоб нова консоль була успішною. Або, може, це просто, тому що вона від Nintendo, компанії, для якої поширювати радість є священною місією. Все ще може змінитись, але на разі Miiverse виглядає як оазис серед цинічних, повних образ та зневаги взаємовідносин, які доводиться терпіти гравцям при зустрічі в онлайні.

Чарівний біографічний реалізм від Papo & Yo

Image: http://digifun.info/upload/blog/gm2012/md3.jpg
Розробники ігор і раніше змальовували свої творіння з власного життя, але ще ніколи це не було настільки явно та гостро як у Papo & Yo від Minority Media. Базований на житті голови студії Вандера Кабальєро (Vander Caballero), цей PS3-ексклюзив є інтерактивним щоденником про те, що відчуває дитина, до якої застосовують насильство дорослі. Кабальєро зі своєю командою зобразив свій болісний досвід перебування з батьком-алкоголіком та, поскладавши його шарами, щедро змастив їх магічним реалізмом та фантазією. Результат? Гра, яка демонструє, як радість та нещастя можуть бути безповоротно переплетені, водночас нагадуючи нам, що у нас є сили прийняти чи відкинути те, що допоможе нам пережити важкі часи.

Маніфест „будь-хто-може-це-зробити“ від Анни Антропі

Image: http://digifun.info/upload/blog/gm2012/md4.jpg
Цього року відбулось подальше зменшення домінування величезних корпорацій у створенні популярних відеоігор. Інструменти для розробки та поширення ігор дешевші, ніж будь-коли, що, як відсвяткувала Анна Антропі у своїй книжці Rise of the Videogame Zinesters (Сходження відеоігрових творців-аматорів), збільшує число людей, які роблять ігри, а разом з ними і кількість ігрових тематик. А це нам віщує більш тематично різноманітний список відеоігор у майбутньому.

Безславні битви від Spec Ops: The Line

Image: http://digifun.info/upload/blog/gm2012/md5.jpg
При всіх цих кількостях вбитих та поранених на полі битви, які гравець накопичує у середньостатистичному шутері, за головними героями не спостерігаються серйозні психологічні наслідки через усі ті вбивства. Spec Ops: The Line вирізнилась серед решти шутерів 2012 року дослідженням сірих зон між обов'язком та виживанням. По завершенню гри ти не відчуваєш себе всемогутнім, чи ніби ти все зробив правильно. Ти просто відчуваєш себе спустошеним. Більше схоже на справжню війну та справжнє життя, ніж на чергову екшн-гру.

Мовчазна співпраця від Journey

Image: http://digifun.info/upload/blog/gm2012/md6.jpg
Забери крик, статистику вбивств/смертей та принцип „або ти, або тебе“ з онлайн гри. І що ж лишиться? У випадку з Journey від thatgamecompany, щось до біса особливе. Гравці Journey не були зобов'язані допомагати один одному добратися до тієї загадкової вершини у далині, але якщо вони все ж наважувались, вони дізнавались трохи більше про безіменних, безликих незнайомців, з якими вони подорожували, та багато чого про себе.

Любовний лист відеоіграм від Wreck-It Ralph

Image: http://digifun.info/upload/blog/gm2012/md7.jpg
Народу з Disney вдалося не лише правильно передати чарівність відеоігор, але ще й висвітлити її у два яскравих способи. По-перше, створення вигаданих ігрових персонажів, які відчуваються достатньо прижитими, щоб повірити у їх можливе існування. По-друге, і по-хитріше, Wreck-It Ralph (Ральф Руйнівник) інтегрував справжніх ігрових знаменитостей так, щоб вони сприймались більше ніж просто частина дешевих кульмінаційних моментів. В результаті діти отримали змогу зануритись у відтворені гострі відчуття, які вони переживають, коли грають ігри, а дорослим ґеймерам нагадали, чому вони продовжували тиснути на кнопки, навіть якщо це було вже некруто.

Болісний погляд The Walking Dead на виживання

Image: http://digifun.info/upload/blog/gm2012/md8.jpg
Зомбі-апокаліпсис, представлений Telltale games, це вам не безглузде вовтузіння, яке ви отримуєте, граючи у Dead Rising. Ні, у відгалуженні від популярної серії коміксів, гравців поставили перед болісними рішеннями, які змушували їх довго та уважно подумати, аби вирішити, чим пожертвувати. А потім треба було жити з наслідками тих рішень. The Walking Dead була веселою лише у плані самобичування, та їй вдалось зробити те, що і великим мистецьким творінням: вигадати реальність, яка висвітлює потворність та красу того, як ми живемо у цій.

Австралійська класифікація фільмів та ігор R18+

Image: http://digifun.info/upload/blog/gm2012/md9.jpg
Fallout 3. Left 4 Dead. Mortal Kombat. Надто вже довго списки назв, які стали недоступними австралійським гравцям, включали одні з найочікуваніших релізів року. Та чи могли австралійці все ж отримати ці ігри? Звичайно ж, могли. Але процес ставав все більш дошкульним, через нестачу зрілої оцінки для відеоігор у такій розкидистій країні. Тому, коли класифікація фільмів та ігор R18+ узаконили цього року, можна було почути зітхання з полегшенням по всьому світу. Ігри перестали бути дитячою забавкою вже довгий час, і австралійський уряд нарешті вирішив визнати цей факт.


Маєте свої власні приклади ознак подорослішання серед ігор за 2012 рік? Тоді діліться своїми думками, зображеннями чи відео у коментарях внизу.

Примітка: цей матеріал є дослівним чи частковим перекладом іншомовної статті. Оригінал читайте на kotaku.com.
Щоб залишити коментар, зареєструйтесь чи увійдіть на сайт.
Якщо ви вважаєте цей матеріал крисним або ж він вам сподобався, залишіть будь ласка свій коментар. Нам важливо знати вашу думку!

andrii | 4 роки тому | #

Дякую за хороший переклад!

Те, що відеоігри ніколи не були дитячими розвагами це факт, але з кожним роком вони доводять цей факт все більш вагомими аргументами.