The Walking Dead: огляд

The Walking Dead: огляд

 / 23 листопада 2012 /  , ,

Ось і завершилась історія виживання чоловіка з таємничим кримінальним минулим та маленької відважної дівчинки, яка не боїться незнайомців. 22 листопада вийшов останній, п'ятий, епізод The Walking Dead від Telltale Games. Але спершу, ніж розпочати рев'ю, хочу уточнити одну деталь:

я ненавиджу зомбі та вампірів, бо якщо у світі розважальної індустрії і є „баяни“, то ці два найбільш розтягнуті.

Зомбі і всілякий інший мертвий, та тим не менше ходячий і небезпечний, матеріал — дуже ліниво продуманий вид ворогів, бо, вбивши їх, людина не відчуває моральної вини, не спрацьовує головне правило „злочину та покарання“. Можна ходити „валити“ їх наліво-направо і нічого за це не буде.

Думаю, не варто додавати, що однойменний серіал не у списку моїх улюблених. Мені вдалось переглянути серії 2-3, з яких запам'ятався епізод з конем, де його нещадно поїдали зомбі, а його тимчасовий хазяїн по-дарвінськи помандрував далі своєю сюжетною лінією. Мені тоді здалось, що в цьому серіалі вже не буде трагічніших моментів, тому довелось з ним попрощатись.

Таким чином, коли черга дійшла до власне гри, мені знадобилось чекати виходу вже чотирьох епізодів (маючи на згадці хороший, хоч і не найкращий, Back to the Future та негативні відгуки про Jurassic Park). Скажу чесно, зігравши усі чотири частини поспіль, гра мені сподобалась, але не через зомбі чи апокаліпсис-ність, а просто через персонажів, особливо дівчинку. Якщо відкинути усю цю зомбі-виживальницьку тему, то залишиться просто історія про двох незнайомих людей, які можуть, у силу обставин, довіряти лише один одному та просуватись далі у пошуках ймовірного спасіння. На цьому шляху вони опиняються серед різних груп людей, заводять друзів, які періодично помирають, щоб привнести трагічності, та нагадати про неминучість розставання та просування далі до млистої мети, ще більше об'єднуючи головних персонажів: Лі Еверета та Клементайн.

Клементайн — маленька дівчинка, яку зомбі-апокаліпсис роз'єднав з батьками, лишивши виживати у цьому безладі самотужки. Автори гри наділили її одними з найкращих дитячих рис, які існують у фільмах чи іграх на сьогодні. Вона рішуча, хоробра, розумна, і що головне, не надокучливе розбещене створіння, якими часто зображуть дітей. І воно зрозуміло, бо коли тобі треба провести кільканадцять годин з персонажем, бажання вбити його чи лишити ворогам має стояти на останньому місці.

Лі Еверет — ключовий персонаж, бо ним ми керуємо у грі, ним приймаємо критичні рішення, на яких і побудований сюжет гри. Вибір відповідних реплік під час діалогів робить з нього подекуди за один епізод то мачо, то роздратовану домогосподарку, то мовчазного пофігіста.

Лі та Клементайн нероздільне ціле впродовж гри, для другого перший — це захист, тимчасовий татко, можливість повернутись до справжніх батьків, для Еверета, з іншого боку, Клементайн — це дочка, яку б він міг мати, якби не фатальна подія у минулому. Його місія — це захищати цю покинуту дитину по дорозі до її батьків. А дорогою їм доведеться пройти через купи пошматованих зомбі, істеричних та неадекватних другорядних персонажів, вбивства, таємну вечерю на фермі у доброзичливих господарів, паркур та багато іншого.

Щодо дизайну гри, то вибір зроблений Telltale Games напрочуд вдалий. Коміксний вигляд допомагає „згладити“ бюджетність і кострубатість 3D-персонажів та навколишнього середовища, і виглядає більш серйозно на відміну від того ж Back to the Future. Щоправда, деколи цей прийом „вилазить боком“, а деталі стають нерозбірливими, персонажі дубовими. Особисто для мене — це не біда, бо ігри в жанрі едвенчер ніколи не могли хизуватись крутою графікою і раніше, та воно і не треба, бо там основне — це сюжет, діалоги, головоломки, винахідливість.

На рахунок геймплею, то він простий. Простіший за попередні ігри від Telltale. Розв'язувати головоломки довго не доводиться (якщо під „головоломками“ мати на увазі: як зробити гойдалку для дітей чи кому дати шоколадку) як і приймати критичні рішення, бо якщо на початку ще переймаєшся, кого рятувати, яку репліку обрати, то з плином епізодів стаєш більш спокійним та, подекуди, здогадуєшся наперед, хто з персонажів помре і ведеш себе як сорока-ворона, яка тому дасть, тому не дасть, бо той помре скоро і ніякої вигоди. Тим не менше, рішення є рішення, хоч їх результат і є передбачуваний місцями, дадуть про себе знати, особливо укінці четвертого епізоду, коли всі вони зійдуться докупи перед фінальною розв'язкою — п'ятим епізодом. Він, у свою чергу, — найдраматичніший з усіх та є чудовим закінченням, а якщо дочекатись кінця титрів, то і кліф-хенґером.

The Walking Dead — нескладна гра та хороша історія. Якщо для вас на головному місці у грі стоїть сюжет, а не геймплей, то ця гра для вас, а якщо ні, то вирішуйте самі, бо тут не доведеться сильно пітніти над проходженням чи застосовувати багато спритності. У будь-якому випадку, як вже було сказано вище, цей жанр не бідний на фільми та ігри і для всіх знайдеться, що подивитись та що пограти.

Щоб залишити коментар, зареєструйтесь чи увійдіть на сайт.
Якщо ви вважаєте цей матеріал крисним або ж він вам сподобався, залишіть будь ласка свій коментар. Нам важливо знати вашу думку!

barmivah | 4 роки тому | #

Саме зараз граю в неї. Заінтригував. Скоріше б до 4го епізоду дійти.

Riffol | 4 роки тому | #

майже усі знайомі дивляться цей серіал, мені чомусь він був не до вподоби, через це і пропустив гру, зараз мабуть час зачекати на знижку в Steam і купити її