Assassin's Creed: факти та домисли

Assassin's Creed: факти та домисли

 / 23 вересня 2012 /  ,

Багатьом із нас після проходження гри Assassin's Creed стало по-справжньому цікаво, що в цій грі є правдою, а що вимислом, адже сюжет гри вміло вплетений в реальні історичні події. Що говорить про асасінів історія? Звідки черпали ідеї творці Assassin's Creed? Чи суперечить гра реальним фактам і на скільки?

В цій статті я спробую дати відповіді на ці та деякі інші питання, а також розповісти трошки про закуліси розробки першої частини Assassin's Creed. Про наступні частини серії читайте у наступних статтях.

Почати варто з того, що орден асасінів дійсно існував. Він утворився приблизно у 1091 році на території тодішньої Персії (зараз це Іран), а згодом поширився і на Сирію. В сюжет гри асасіни потрапили по тій причині, що дизайнер гри — Патріс Десіле (Patrice Désilets) — одного разу прочитав книжку про різноманітні таємні організації і найулюбленішим його розділом у ній став розділ про Хасана ібн Саббаха, мусульманського лідера, котрий заснував общину нізаритів, відомих зараз як асасіни.

Image: http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/0f/Patrice_D%C3%A9silets_-_E3_2007.jpg

Патріс Десіле — батько Assassin's Creed.

Орден асасінів був створений довкола одного із чисельних відгалужень ісламу — нізарі, особливий наголос у цій течії робився на соціальній рівності, плюралізмі та людській моралі. Заснування течії нізаритів приписують Хасану ібн Саббаху, котрий у 1080-1090 роках завдяки своїм лідерським якостям та проповідницьким вмінням згуртував довкола себе стільки прихильників, що в 1090-му вони без бою захопили фортецю Аламут, з якої Саббах і продовжив поширювати свій політичний вплив.

Багато хто вважає, що слово «асасін» є видозміненим арабським «гашишин», тобто курець гашишу, але сучасні історики відкидують таке трактування, стверджуючи, що в історичних джерелах слово «гашиш» означало «чернь» та «непотріб», а вже згодом стало застосовуватись і до наркотика. Єдине у чому всі історики сходяться, це те, що назва ця була дана асасінам їх ворогами, щоб принизити учасників ордену. А через те, що більшість історичної інформації про орден асасінів була залишена ворогами цього ордену — іншими течіями ісламу та християнами — ця зневажлива назва міцно укорінилась в історії. В англійській мові ж слово «assassin» зараз є синонімом найманого вбивці і фактично відірване від історичного контексту.

Image: http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/8/8d/Asabah2.jpg

Хасан ібн Саббах — засновник ордену асасінів.

У грі Assassin's Creed головним наставником та лідером асасінів є Аль Муалім. І хоча він є історичною особою, образ його здебільшого змальований з Хасана ібн Саббаха, засновника течії, оскільки про нього збереглось значно більше історичних даних. Аль Муалім дійсно був лідером асасінів у Сирії, а центром влади асасінів у Сирії була фортеця Масіаф, в якій ми і отримуємо завдання у грі. Зовнішній вигляд Масіафу у грі сильно відрізняється від реального Масіафу і більше схожий саме на Аламут — центр правління нізаритів, росташований в Ірані. Варто також зазначити, що Патріс Десіле черпав натхнення для гри із роману словенського автора Владіміра Бартола (Vladimir Bartol) під назвою «Аламут» — звідси й схожість місцевості, персонажів та сюжету. З книжки також запозичена і цитата «ніщо не істинно, все дозволено», яка часто використовується персонажами серії Assassin's Creed. Нажаль ця книжка не перекладена ні українською, ні російською мовами і фанатам гри залишається лише облизуватись на англомовну її версію на Амазоні.

Image: http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/c/c4/Alamut.JPG

Залишки фортеці Аламут схожі на Масіаф із гри більше, чим справжній Масіаф.

Отримавши владу, Хасан ібн Саббах, лідер нізаритів, впровадив дуже жорсткі закони. Він заборонив будь-які прояви розкоші — будь то пир, полювання заради забави чи дорогий одяг — все каралось смертною карою. Цих законів Саббах дотримувався сам, а одного разу навіть демонстративно убив власного сина через їх порушення. Завдяки такій жорсткій політиці йому вдалось знищити розрив між багатими та бідними. Замість сплати податків піддані Саббаха будували дороги і виконували інші корисні роботи.

Оскільки військові сили нізаритів порівняно з іншими течіями мусульманства були досить невеликими, їм доводилось брати ворогів не кількістю, а хитрістю. Саббах започаткував таємне братство вбивць, яке мало свою чітку ієрархію. Голові ордену, тобто самому Саббаху підчинялись «старші місіонери», їм підпорядковувались «місіонери», за ними йшли «помічники», а найнижчими були «послушники». Саме послушники були тими безстрашними вбивцями, яких зображує гра. І хоча вони були пішаками в ієрархії ордену і часто відправлялись на заздалегідь смертельні місії, саме на їх підготовку витрачалось найбільше сил та ресурсів. Устрій ордену асасінів чимось може нагадувати устрій сучасної Аль-Каїди чи Талібану, в яких теж присутні треновані воїни-смертники.

Image: http://media.edge-online.com/wp-content/uploads/edgeonline/2012/08/Assassins_creed_TMO_08.jpg

Альтаїр в дії.

Асасінами-виконавцями були здебільшого молоді, сильні та витривалі люди, але не тільки це вимагалось від них. Окрім технік вбивства їх вчили бути терплячими та холоднокровними — вони могли роками готуватись до нападу. Крім того їм давали хорошу освіту, адже, аби влитись в оточення свого ворога вони повинні були досконало розуміти його культуру та володіти його мовою. Метою асасінів часто було не просто вбивство політичного ворога, а його залякування чи шантаж. Асасін міг максимально зблизитись із своєю жертвою і просто одного дня покласти ніж на її подушку, тим самим даючи ворогу знати, що немає такого місця, де б асасіни його не знайшли. Таким чином вони без кровопролиття могли змусити політика прийняти те чи інше рішення. Але коли асасіни йшли на вбивство, вони намагались робити це публічно, в людному місці, щоб очевидці переказували побачене і тим самим поширювали страх перед асасінами. У грі Assassin's Creed нам доводиться здійснювати саме такі публічні вбивства, щоправда, на відміну від героя гри, більшості реальних асасінів не вдавалось покинути місце вбивства живими. Зате гра дотримується того факту, що зброєю асасінів часто був прихований ніж. Ще однією правдивою деталлю гри є те, що асасіни не вбивали цивільних заради досягнення своїх цілей, на цьому гра активно наголошує віднімаючи у гравця поділки здоров'я (синхронізації) при вбивстві невинних людей.

На відміну від гри, справжні асасіни, звичайно ж, не практикували паркур і не стрибали по будинках. Цю рису їм додали суто для краси, а ще тому, що гра Assassin's Creed спочатку планувалась як частина франчайзу Prince of Persia. В Ubisoft розробляли гру Prince of Persia: Assassins, в якій головний персонаж — асасін — повинен був рятувати молодого принца — хлопчика з надприродними здібностями. Робили гру ті самі люди, що раніше випустили Sands Of Time, але після року роботи над проектом сюжет про асасінів впевнено витіснив весь сюжет про принца Персії і гра перетворилась на зовсім новий проект, який розробники ще декілька років доводили до пуття. Патріс Десіле жартує, що вочевидь він поганий гейм дизайнер, якщо Ubisoft дав йому завдання зробити Prince of Persia, а він зробив зовсім іншу гру.

Image: http://i.imgur.com/fIyCC.jpg

Скріншот ранньої версії гри.

На наступні декілька років завданням розробників стало відтворити у грі часи третього хрестового походу і вони зробили це з шаною до історії. Три міста, в яких відбуваються події гри — Єрусалим, Акко та Дамаск — відтворені згідно з середньовічним картами, всі основні історичні пам'ятки присутні у грі, щоправда, всі вони були дещо видозмінені, щоб дати гравцеві можливість вилізти на дах підійшовши з будь-якої сторони споруди — це змусило дизайнерів попітніти. Також достовірно відтворений тогочасний одяг, лати та символіка. Всі жертви Альтаїра також дійсно існували в час подій гри, але їх вік у деяких випадках було змінено, щоб втиснути більше подій у короткий термін, а історично не всі вони були вбиті асасінами. Деякі з них узагалі не були вбиті.

Щодо головного персонажа, Альтаїра ібн Ла-Ахада, то, звичайно ж, він є повністю вигаданим. Це збірний образ нізарита-виконавця, завдання якого — сліпо підкорятись наказам і ніколи не сумніватись у правоті старших по рангу, чим він з поперемінним успіхом і займається впродовж гри.

Image: http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/9c/Siege_of_Alamut_%281256%29.jpeg

Облога Аламуту. Прямо як в грі.

Орден асасінів проіснував всього 165 років. У 1250-х монгольські війська під керівництвом Хулагу, онука Чингізхана завоювали Персію і знищили асасінів у помсту за вбивство сина Чингізхана. Після падіння Аламуту в 1256-му течія нізаритів припинила своє існування і її послідовники були змушені переховуватись у горах. Останній притулок асасінів був знищений єгиптянами у 1273 після чого релігійна течія продовжила існувати у вигляді невеликих общин.

Тим не менше, з XVIII сторіччя течія почала відновлювати сили. Зараз вона налічує близько 15 тисяч послідовників. Духовним лідером нізаритів на даний момент є мультимільйонер Ага-хан IV. Якщо вас цікавить чи існують сучасні асасіни, то, мабуть, можна сказати, що існують, адже асасіни це альтернативна назва ісмаїлітів-нізаритів. Тим не менше, до вбивць, що існували тисячу років тому сучасні нізарити відношення не мають. Їх віра за цей час сильно змінились.

А взагалі, якщо задуматись, то, мабуть, досить ризикованим кроком для Ubisoft було створювати гру про мусульманина, який вбиває християн. Американська аудиторія (яка є основним джерелом прибутку для розробників ігор) могла і не зрозуміти. Доречі, щоб менше нагадувати гравцям стереотип мусульманина-терориста, Альтаїр у грі говорить без всякого арабського акценту, на чистій американській, на відміну від сильного італійського акценту в Еціо у наступній грі. Крім того гра старанно наголошує, що цивільних вбивати не можна. Але після виходу гри у 2007 гравців більше занепокоїла одноманітність місій, чим екскурсія в радикальне мусульманство. Ніхто не обговорював сюжет гри — всі обговорювали її незавершеність. Не дивлячись на все, гра Assassin's Creed стала значним хітом і початком мультимільйонного франчайзу, який, крім прямих сіквелів отримав і декілька відгалужень у вигляді ігор для портативних ігрових пристроїв, соціальних ігор, коміксів, мультфільмів та короткометражних фільмів (а можливо нас чекає й повнометражне кіно!). Крім того, перший Assassin's Creed залишився улюбленою частиною Патріса Десіле — він вважає її більш «чистою» в плані геймплею та сюжету. Зате наступна частина стала дійсно більш різноманітною.

Але про Assassin's Creed 2 я розповім у наступній статті, в випадку популярності цієї, тому не соромтесь висловлювати свою думку в коментарях, лайкати та ділитись лінком з друзями.

Додам також, що ця стаття — компіляція матеріалів з десятка англо- та російськомовних статей та інтерв'ю із вкрапленнями моєї думки. Вона не претендує на стопроцентну історичну грамотність, але намагається зібрати в одному місці розкидані по інтернету дані. Якщо у ній щось неправильно — кажіть, я поправлю та доповню.

Щоб залишити коментар, зареєструйтесь чи увійдіть на сайт.
Якщо ви вважаєте цей матеріал крисним або ж він вам сподобався, залишіть будь ласка свій коментар. Нам важливо знати вашу думку!

Nazzer | 5 років тому | #

Теж після проходження намагався розкопувати про асасінів (після проходження - це взагалі був дуже довгий бурхливий емоційний процес), тож результат чужих пошуків цікаво почитати, і не сумнівайся. По другій же частині ASC матеріал взагалі надзвичайно багатий. Оскільки сам мистецтвознавець, обожнював стояти і розглядати як відтворені архітектурні об'єкти у грі, або шукати пам'ятки котрі детально вивчали у академії. Особливо порадувало коли знайшов Палаццо Пітті, бо це одна з моїх улюблених будівель у Флоренції, а також можливість полазити по знаменитому куполу Санта Марія дель Фьоре, конструкцію котрого вивчали на окремій парі. У епізоді де в середині собору Еціо збирається риштуваннями під купол, вразив вид малюнку підлоги з гори - іллюзія ліній настільки поглиблює прірву, що відчуття просто фантастичні. Тоді, дивлячись згадав як викладач розказував нам про цей рисунок, про те, що Ренесанс це час винайдення перспективи, і що гра з її можливостями була притаманна архітекторам тієї епохи. Про те, що малюнок складає якусь ілюзію нам теж казали, але на слух це не сприйнялось майже ніяк, зате дуже чітко згадав ці слова у момент коли побачив у грі.

andrii | 5 років тому | #

Круто! Але якщо я буду писати про другу частину то не зможу красиво розписати про мистецтво, не дуже в ньому розбираюсь. Хоча я і в історії смислю не особливо, але мені важливіше покопатись в ній і вияснити які події гри були взяті з реальних фактів, а які не дуже. Я ще не вникав, але кажуть, в Флоренції в часи ренесансу дійсно була сім'я Аудіторе, яку вбили.