Військовим іграм пора почати поважати Женевську конвенцію

Військовим іграм пора почати поважати Женевську конвенцію

 / 8 грудня 2011 / Джерело: kotaku.com /  ,

Не дивалячись на невід'ємну їх брутальність, у війн є правила. Закони війни існують в тій чи інші формі ще з біблійних часів. Вони регулюють ставлення до військовополонених та полеглих на полі бою. Чи можуть і чи повинні ці закони росповсюджуватись на зображення віртуальної війни у комп'ютерних іграх?

Саме це питання обговорювали члени Міжнародного комітету червоного хреста на минулому тижні. Будучи зобов'яним Женевською конвенцією захищати жертв міжнародних та внутрішніх збройних конфліктів комітет обговорював доцільність поширення Женевської та Гаагської конвенцій на відображення війни у відеоіграх. Якщо вони вирішать, що ці стандарти необхідно застосовувати, комітет попросить розробників дотримуватись правил самостійно, або ж посприяє затвердженню необхідних для впливу на ігрову індустрію законів.

Комітет відмовився розкрити остаточний результат дискусії, що відбулась на минулотижневій 31-й Міжнародній конференції Червоного хреста в Женеві (Швейцарія), пояснюючи це тим, що зараз рано говорити про їх рішенння публічно.

І хоча я не погоджуюсь із будь-яким придушенням свободи слова зі сторони законів та правил, сама ідея створення ігор, ближче прив'язаних до реальності війни, є досить важливою.

Call of Duty — найбільший франчайз в історії відеоігор. Кожного року він подає справжні військові конфлікти у спрощеному та дещо банальному вигляді. Одиночна кампанія, будучи більш режисованою, в кращому випадку нагадує пригодницькі фільми Майкла Бея (Michael Bay). Мультиплеєрні ж баталії, за якими люди проводять тисячі годин і які більш схожі на гру в лови зі зброєю, перетворюють війну на спорт. Ніхто не каже, що це не правильно — це розваги, але вони нехтують потужним потенціалом цього засобу вираження.

Чи накладає інтерактивна природа відеоігор більшу відповідальність на тих, хто ці ігри робить?

Ренді Пічфорд (Randy Pitchford), засновник Gearbox Software, автор серії Brothers in Arms так не вважає.

«Якщо ми раптом вирішим, що якщо взаємодія спостерігача із медіа вимагає від авторів нормувати та обмежувати ці медіа, то ми повинні врахувати й інші хоббі. — каже він, — Інтерактивна складова відеоігор не є унікальною тільки для самих ігор — вона присутня майже у всіх інших хоббі.»

«Ми намагаємось не обмежувати інформацію чи можливості. Але ми регулюємо поведінку.»

І хоча інтерактивний, захоплюючий досвід який дають відеоігри не накладає більшої відповідальності на розробників, він дає їм більші можливості.

Ігри можуть бути повністю розважальними. Вони можуть покладатись на гротескні вибухи та перестрілки в стилі популярних бойовиків. Але є й місце для військових ігор з глибшим сенсом. Як щодо ігор з акцентом на результати стрільби по своїм чи на пост-травматичний синдром або ж на складність смертельних військових сутичок, ускладнених гуманітарним правом? Це не правило і не обов'язок. Не кожна гра зобов'язана мати глибокий зміст, але дослідження цих тем могло б дати гравцям цікавіший досвід і певний харч для роздумів.

У 2007 женевська організація TRIAL опублікувала звіт, в якому йдеться про дотримання міжнародних законів гуманітарного права у відеоіграх. TRIAL — організація, що допомагає у вирішенні питань міжнародних злочинів, таких як геноцид, злочини проти людства та військові злочини — отримала нагороду Форуму прав людини у Люцерні за цей доклад.

В ньому група розглянула дії гравців та персонажів у 19 іграх. Вони провели дослідження не з метою заборонити ігри, зробити їх менш жорстокими або ж застосувати їх у якості навчального посібника з міжнародного гуманітарного права, а з метою проінформувати розробників та видавців.

Організація вирішила приділити увагу відеоіграм, а не літературі, фільмам чи телебаченню саме через інтерактивність відеоігор, оскільки гравець приймає активну участь у виконанні деяких дій.

«Таким чином межа між віртуальним та реальним досвідом стає розмитою, а гра перетворюється на симуляцію реальних подій на полі бою.» — говориться в докладі. Група прийшла до висновку, що розробникам не складно буде вплести міжнародне гуманітарне право у сюжети ігор.

Червоний хрест бачить відеоігри не тільки як важливий та зрілий засіб медіа, але й як спосіб вирішення серйозних питань у серйозний спосіб, що є важливим моментом для відеоігор як засобу вираження.

Розробник ігор повинні прийняти цей виклик і впровадити в сюжети своїх ігор, зокрема військових, моменти, що виходять за межі вибухів та перестрілок і створюють глибші переживання, достойні цього розквітаючого засобу вираження.

Примітка: цей матеріал є дослівним чи частковим перекладом іншомовної статті. Оригінал читайте на kotaku.com.
Щоб залишити коментар, зареєструйтесь чи увійдіть на сайт.
Якщо ви вважаєте цей матеріал крисним або ж він вам сподобався, залишіть будь ласка свій коментар. Нам важливо знати вашу думку!