Sonic Generations — рецензія

Sonic Generations — рецензія

 / 6 листопада 2011 /  , ,

Сонік повернувся! У «Sonic Generations» Sega змогла зібрати переваги всіх попередніх ігор про надшвидкого їжака і не зкопіювати разом з ними майже жодних недоліків. Шкода тільки, що вийшла ця гра аж через 20 років після першої гри серії. Але незважаючи на це вона стала найбільш розкуповуваною грою про Соніка ще до дати її випуску. Виною всьому не тільки безліч позитивних рецензій, але й справді висока якість гри.

Більшості українських геймерів Сонік знайомий із ігор початку 90х років, що були випущені у вигляді картриджів для приставки Sega Mega Drive. Ці ігри були швидкими та динамічними сайд-скролерами з якісно виконаною графікою, музикою та неймовірним дизайном рівнів. Одні з найкращих та найвідоміших ігор того часу.

Але маловідомим на території колишнього СРСР є той факт, що після цих ігор Sega продовжувала випускатиі гри про Соніка для приставок Dreamcast та GameCube (які у нас не отримали широкого поширення), а згодом і на PlayStation 2, PlayStation 3 та XBox 360. Ці ігри були виконані вже в 3D, з видом від третьої особи. І кожна наступна гра отримувала все нижчі оцінки критиків, журналістів та геймерів, тому більшість фанатів франчайзу встигли у ньому розчаруватись. Ніхто вже особливо не вірив, що Sega спроможна гідним чином воскресити Соніка — персонажа, теплі спогади про якого у багатьох збереглись з дитячих років.

І ось через 20 років після виходу оригінальної гри Sonic the Hedgehog, Sega зробили те, чого чекали тільки самі стійкі фанати. Вони випустили ось це:

Так. Гра є саме такою якою зображена у цьому трейлері. Кожен рівень наповнений екшном і тримає у напруженні до самого кінця. Дизайнери рівнів постарались на славу. Але про це пізніше.

Почнем з основного концепту. Гра побудована таким чином, що кожен рівень розбитий на дві стилістично різні частини: класичну — виконану в стилі Соніка 90х та сучасну — в стилі новіших 3D-ігор. Кожен рівень необхідно пройти обома інкарнаціями Соніка, а робити це можна у довільнмоу порядку.

Сюжет гри простий — не те, щоб він грав якусь важливу роль у франчайзі, але все ж — Сонік потрапляє у минуле, де об'єднується силами із самим собою, щоб протистояти таємничій силі, яка хоче знищити сам час. Такий сюжет дав можливість розробникам віддати шану історії франчайзу та зібрати всі найяскравіші його моменти в одній грі.

Рівні проходяться на одному диханні. Вони не просто відтворюють старі ігри про Соніка — вони доповнюють та покращують їх не гублячи при цьому ту невловиму, знайому нам з дитинства, атмосферу. На місці все: звукові ефекти, кольори, музика. Я впевнений, що висота стрибка та швидкість бігу персонажа вивірені до пікселя, щоб зберегти відчуття того, що це саме той Сонік. Кожен рівень зконструйований таким чином, щоб ви не відчули себе в тупику навіть на секунду, а всі ваші дії супроводжувалось невпинним екшном. А якщо ви всетаки наштовхнулись на шипи чи впали у прірву, що деколи трапляється, це не викликає неприємних емоцій — гра повертає вас до найближчого чекпойнту і екшн продовжується як ні в чому не бувало. Крім того, кожен рівень можна пройти декількома шляхами і, хоча їх зможе пройти кожен, хардкорним гравцям знайдеться чим перевірити свою реакцію. У грі є багато бонусних завдань, в тому числі і досить складних, що не обов'язкові для проходження, але відкривають різноманітні бонуси.

Негативних сторін у гри мало і вони ховаються на фоні всіх її плюсів, але до них можна віднести те, що дизайн «сучасних» рівнів занадто часто, на мою думку, дозволяє вистрибнути чи зісковзнути за межі рівня. Також у грі з'являються другорядні персонажі, які вперше з'явились у новіших іграх про Соніка і тому не є частиною моєї ностальгії, а ткож занадто кавайні для мого західного сприйняття. Хоча у японців це норма. Крім того ці персонажі є учасниками деяких бонусних рівнів, в яких вони дають Соніку нові вміння і деякі з цих вмінь по-моєму занадто надумані чи взагалі не потрібні. Тим не менше, такі рівні теж проходяться без проблем і не псують загальне враження від гри. Також мінусом для декого може стати те, що у гру бажано грати з геймпадом. Це Sonic. Він був створений для приставок. Про можливість гри на клавіатурі розробники думали в останню чергу. І хоча на клавіатурі грати у гру можна, бажано таки користуватись сучасним геймпадом. Але для мене це було тільки плюсом — я люблю ігри такого плану і нічого іншого від Sonic Generations і не очікував.

Отже, підсумувавши все вищесказане, можу з впевненістю сказати, що якщо вам подобались старі ігри про Соніка, то Sonic Generations вас не розчарує. А якщо ви не знайомі з цим персонажем, то це саме та гра, яка познайомить вас з ним якомога краще.

Щоб залишити коментар, зареєструйтесь чи увійдіть на сайт.
Якщо ви вважаєте цей матеріал крисним або ж він вам сподобався, залишіть будь ласка свій коментар. Нам важливо знати вашу думку!