Розваги і задоволення це не одне і те ж

Розваги і задоволення це не одне і те ж

 / 30 грудня 2010 / Джерело: kotaku.com /  ,

DunnCarnage, коментатор на сайті Kotaku, можливо і грається словами, але основне, що він намагається сказати це те, що ігри не повинні обов'язково розважати нас, щоб бути цікавими.

Мені давно не дає спокою одне питання стосовно відеоігор, думка про те, що ігри не обов'язково повинні бути «розважальними», щоб бути «хорошими». Але перед тим як ми продовжим, ми повинні уточнити ці поняття, інакше нам доведеться відволікатись на семантику.

Розважальна, цікава гра: задоволення від кожної хвилини. Кожна складова гри змушує гравця усміхатись та отримувати задоволення. Прикладами таких речей є God of War або Super Mario Galaxy, де кожна хвилина ігрового процесу тісно набита скріптованими подіями і розроблена таким чином, щоб тішити око гравця.

Хороша гра: гра, яку варто пройти хоча б один раз. Не марна трата часу.

Як ви бачите, ці визначення не стверджують, що одне веде до другого. Деякі ігри можуть приносити задоволення, але не бути при цьому по-справжньому хорошими, The Force Unleashed є прикладом веселої гри, яка в цілому не є досить хорошою. Звичайно, що є також і багато хороших ігор які не такі вже й розважальні, Silent Hill Shattered Memories — це вражаючий досвід і абсолютний маст-плей для власників Wii, але вона ніяким чином не є розвагою. Вона, звичайно, цікава та інтригуюча, але ні скільки не розважальна.

Так чому ж тоді всі ігри призначені розважати нас і чому ігри асоціюються у нас тільки із розвагами? Для прикладу, недавня суперечка через гру про нацистський концентраційний табір виникла в основному через те, що багато хто вважав гру «розвагою» і таким чином спрощував її суть. Але чи повинна вона бути розважальною? Що якщо гра була просто жахливою та складною? Чи можна назвати це образливим для євреїв? Гра у якій гравець відчуває себе безсилим і вразливим може набагато краще, ніж будь-який фільм чи книжка передати жах тих подій на рівні емоцій. Але в такому випадку багато хто скаже, що гра зовсім не була грою, а скорше «інтерактивним досвідом». Деякі можуть навіть сказати, що це погана гра, бо вона не є «цікавою».

Ще одним, менш скандальним прикладом є No More Heroes. NMH в багатьох місцяє не є цікавою. Зовсім. Вона навіть нудна. Але я всеодно вважаю її однією із ігор, які найбільше вплинули на мене в плані розуміння медіа- і писемної творчості. Не бійтеся бути нудними. NMH є дотепною, тому що її нудність є навмисною і відповідно, вона там не просто так, а для того, щоб протиставити захоплююче життя Тревіса у ролі вбивці з його буденним життям різноробочого. Можна навіть піти далі і сказати, що денна робота Тревіса — це реальний світ, а робота найманого вбивці — це відео-ігри, які він купує (всю гру можна розглядати як метафору відео-ігрової індустрії, але менше з тим). Буденний світ пустий і позбавлений життя, мабуть через те, що Тревіс бачить такою реальність, а чорна робота, яку він змушений виконувати є монотонною та нудною, тому що в реальному світі так і є. Це хороший приклад гри, яка місцями неймовірно нудна, але всеодно хороша.

Власне, що я намагаюсь донести у цей дивний спосіб: перестаньте казати, що якщо гра цікава, то вона хороша, а якщо нудна, то погана. Тому що це неправда. Я би також хотів попросити поменше розважальних ігор, та побільше хороших.

Примітка: цей матеріал є дослівним чи частковим перекладом іншомовної статті. Оригінал читайте на kotaku.com.
Щоб залишити коментар, зареєструйтесь чи увійдіть на сайт.
Якщо ви вважаєте цей матеріал крисним або ж він вам сподобався, залишіть будь ласка свій коментар. Нам важливо знати вашу думку!